|
Structure / Divisions / Library of KNTU / The calendar of significant and memorable dates / Леонід Володимирович Брюммер |
Леонід Володимирович Брюммер
12 вересня 2017 р. виповнюється – 135 років від дня народження Л.В. Брюммера – українського живописця, життя якого пов’язане з Херсонщиною. Народився Леонід Володимирович Брюммер 1 вересня 1889 року в Херсоні . Батько майбутнього художника - німець Володимир фон Брюммер та мати - француженка Марія. Будинок Брюммера в Херсоні знаходився на Літейній вулиці Воєнного форштадта. З дитинства Леонід захоплювався живописом. Навчався у першій чоловічій гімназії Херсона (нині гуманітарний ліцей, школа № 20). Його першими вчителями малювання були Йосип Феглер та Олексій Іконніков . Потім було навчання у Київському художньому училищі, яке майбутній майстер закінчив у 1915 році на відмінно. Леонід Володимирович поїхав до Петербурга, де кілька місяців навчався в Академії мистецтв . Згодом Брюммер повернувся до Києва, працював в училищі, вчився у студії художників Кричевського і Мурашка в Українській Академії мистецтв, брав активну участь у громадському житті. Жив то в Києві, то в Херсоні. З грудня 1920 року Крим на 15 років став рідною домівкою Брюммера. А другою його професією була фотографія. Брюммер часто виставлявся на кримських художніх виставках, його роботи купували музеї. В гості приїздили друзі і рідні з Херсона, і сам він часто бував на батьківщині. З 1955 по 1971 рік Брюмер проживав в Джамбулі (тепер Тараз). За ініціативою його друга Г.В. Курнакова у 1957 році Брюммера було запрошено взяти участь у п’ятій Херсонській обласній виставці, присвяченій 40-річчю Радянської влади. Так Леонід Володимирович ще раз, своїми творами, побував у рідному Херсоні. Помер Л.В.Брюммер 1 листопада 1971 року, в будинку для престарілих м. Джамбула. Вперше ім’я Л.В.Брюммера з’явилося в енциклопедичному довіднику «Мистецтво України» (1996 р.), де йому присвячено невеликий нарис і вміщена репродукція картини «Видубецький монастир» . Декілька ранніх творів художника знаходяться і в Херсонському художньому музеї, які тоненькою ниточкою пам’яті зв’язують нас з талановитим земляком.
