420 років з дня народження Петра Могили

Петро Могила 1596 (1597)–1647 —молдовський боярин, український політичний, церковний і освітній діяч, архімандрит Києво-Печерського монастиря з 1627 року, Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі з 1632 року, екзарх Константинопольського патріарха. Батько його — Симеон Могила, був господарем Валахії (1601 — 1607 рр.), потім Молдавії (1607 — 1609 рр.). Але у 1612 році він втрачає свою владу, родина переселяється до Польщі, до родичів — князя Ієремії Вишневецького. Петро одержав православну освіту у Львівському братському училищі, продовжив її у різних університетах Європи. Став військовим і навіть приймав участь у хотинській битві, але з часом надав переваги духовній діяльності. Могила жив у часи боротьби за Україну між римською та константинопольською церквами. Як духовний діяч, він надав переваги східно-православній церкві. У 1627 році був обраний Києво-Печерським архімандритом, який підкорявся константинопольському патріарху, але не київському митрополиту, і носив титул «великого архімандрита». Митрополит Іов Борецький, помираючи, залишив Петру свою бібліотеку, але наступником призначив Ісаю Копинського. Петро, не бажаючи ні в чому покорятися митрополиту, створив окремо від Києво-братської школи при Київській лаврі лаврську школу — вище училище «для викладання вільних наук на грецькому, слов’янському і латинському язиках»; а коли братчики визнали його за охоронця і опікуна своєї школи і підпорядкували її виключно власті Константинопольського патріарха, Петро з’єднав свою лаврську школу з братською. Могила домігся визнання польським королем у 1632 р. Владиславом IV легального існування православної митрополії у Києві і чотирьох єпархій. Могила відібрав у уніатів монастирі і церкви, в тому числі Софійський собор та Видубицький монастир. Він відновив старовинну церкву св. Володимира Спаса на Берестові і церкву трьох Святителів. Кошти для впорядкування церков і монастирів П. Могила брав звідусіль: від лаври, зі свого особистого майна, з пожертвувань благочестивих людей, нарешті, звертався за допомогою і до московського царя. Oсобливу увагу звернув Могила на Києво-братську школу, звану Могилянською. Митрополит видавав книги, зокрема: «Євангеліє Учительноє» (1637 р.); «Анфологион» (1636 р.); «Евхологион альбом» (1646 р.). Підготував латинською мові катехізис під назвою «Православне сповідання». «Сповідання» в перекладі з грецької було розіслане для перевірки і схвалення східним патріархам; надруковано грецькою мовою тільки в 1662 р. у Амстердамі. Могилою були видані «Збори короткої науки про артикули віри православних кафолических християн» (1645 р.). Петро Могила просив його поховати в Успенському соборі Києво-Печерської лаври. Він написав: «Бачачи, що занепад святого благочестя в народі руському походить не від чогось іншого, як від цілковитої нестачі освіти та науки, я дав обітницю Богу моєму — усе моє майно, що дісталося від батьків, і все, що буде діставатися від прибутків, одержаних із доручених мені святих місць, з маєтків для цього призначених, віддавати частково на відновлення зруйнованих храмів Божих, від яких залишилися жалюгідні руйновища, частково — на заснування шкіл у Києві». Помер Петро Могила у 1647 році в Києві. Канонізований Церквою 1996 року. Пам’ять святителя Петра Могили вшановують 14 січня (1 січня за ст. ст.).