Антоніо Вівальді

4 березня 2018 р. виповнюється 340 років від дня народження Антоніо Вівальді – італійського композитора (4 березня 1678, Венеція, Венеціанська республіка – 28 липня, 1741, Відень, Габсбурзька монархія). Антоніо Вівальді – скрипаль-віртуоз, римо-католицький священик, автор більш як сорока опер, кантат, ораторій, творець жанру сольного інструментального концерту. Вважається одним з композиторів, які почали розвивати музику бароко до стилю імпресіонізму. За життя отримав широке визнання по всій Європі. Майстер ансамблево-оркестрового концерту — кончерто гроссо. Вівальді в основному відомий завдяки своїм інструментальним концертам, особливо для скрипки. Одними з найвідомих його робіт є чотири концерти для скрипки «Чотири пори року», що входять до циклу «Спір гармонії із винаходом». Багато з його композицій написані для жіночого музичного ансамблю при монастирі лікарні милосердя «Оспедале делла П'єта», де він був висвячений в сан католицького священика і працював в періоди з 1703 по 1715 і з 1723 по 1740. Також мали успіх пишні постановки опер Вівальді у Венеції, Мантуї і Відні. Антоніо Вівальді є автором 90 опер, у тому числі «Роланд Несамовитий», «Нерон, що став Цезарем», «Коронація Дарія», «Обман, що тріумфує в любові», «Фарначе», «Кунегонда, «Олімпіада», «Гризельда», «Арістід, «Оракул в Мессенії», «Ферасп»; ораторії – «Мойсей, бог фараона», «Тріумфуюча Юдиф», «Поклоніння волхвів». Один з найвідоміших творів – перші 4 концерти з 8-го опусу, циклу з 12 скрипкових концертів – «Чотири пори року» – ранній зразок програмної симфонічної музики. Вівальді зробив істотний внесок у розвиток інструментування, він першим застосував гобої, валторни, фаготи та інші інструменти як самостійні, а не дублюючі.