|
Структура / Відділи / Бібліотека ХНТУ / Календар знаменних та пам'ятних дат / Дмитро Степанович Бортнянський - композитор, диригент, співак, класик європейської музики «доглінковської епохи» |
Дмитро Степанович Бортнянський - композитор, диригент, співак, класик європейської музики «доглінковської епохи»
Дмитро Степанович Бортнянський народився 1751 р., припустимо, наприкінці жовтня, у гетьманській столиці Глухові у сім’ї міщанина, який мав коріння у Західній Україні. Здобувши початкову освіту у славетній Глухівській співацькій школі, юнаком відправлений на навчання до Санкт-Петербургу як здібний півчий, Бортнянський ввійшов до когорти численних українців, які творили державність, науку, культуру імперії. Навчаючись у керівника хорової капели в Санкт-Петербурзі – Бальдессаре Ґалуппі, Бортнянський проявив надзвичайні здібності, що дало можливість вчителю узяти його з собою до Італії, де молодий композитор отримував освіту, зокрема, у знаменитій Болонській академії, де у той же період вчився Вольфганг Амадей Моцарт. Саме в Італії, подібно до Моцарта, Бортнянський почав писати класичні опери на античні сюжети, які йшли у венеційському театрі “Сан Бенедетто”. Повернувшися до Санкт-Петербурга у віці 28 років, композитор розпочав кар’єру, працюючи як придворний капельмейстер, згодом – капельмейстер “малого двору” великого князя Павла Петровича, і нарешті – як директор придворної капели. Цю посаду він обіймав до смерті в 1825 р. Капела за часів Бортнянського складалася переважно з колишніх учнів його рідної Глухівської співацької школи, і сягнула надзвичайно високого мистецького рівня. Вершиною його творчості є саме хоральні твори – передусім, духовні. Свіжість музичного трактування літургійних текстів і глибина молитовного переживання Дмитра Бортнянського примушують нас знов і знов звертатися до його духовного спадку. Бортнянський був першим музикантом-українцем, який отримав вищу освіту за кордоном; першим композитором у Російській імперії, чиї твори стали виходити друком. Він був і залишається одним з найяскравіших представників європейської світської і духовної музики, чиї твори ніколи не втрачали характерні національні риси. Його феномен до сьогоднішнього дня не має історичних аналогів і є безцінним спадком вітчизняної музичної культури.
