Оксана Забужко народилася 19 вересня 1960 року в місті Луцьку, у шістдесятницькій родині з давніми історичними традиціями. Змалечку складала віршики, які записував і збирав її батько. Розпочаті у вересні 1965 р. репресії проти української інтелігенції змусили родину покинути Луцьк, і з 1968 р. Оксана Забужко мешкає в Києві. Закінчила філософський факультет та аспірантуру з естетики Київського університету імені Тараса Шевченка. Захистила кандидатську дисертацію на тему «Естетична природа лірики як роду мистецтва» (1987). Викладала естетику й історію культури в Київській державній консерваторії ім. П.Чайковського, з 1989 р. – старший науковий співробітник Інституту філософії НАН України. В 1987 році прийнята до Спілки письменників СРСР. 1992 року викладала українську культуру в університеті штату Пенсильванія як запрошений письменник. У 1994 отримала стипендію Фонду Фулбрайта і викладала українську літературу й культуру Гарвардському та Піттсбурзькому університетах. Ключовими у творчості Оксани Забужко є теми національної ідентичності і гендеру. Перший роман Забужко,«Польові дослідження з українського сексу», один із «засадничих текстів української літератури пост-радянського періоду», вийшов у 1996 р. і викликав бурхливі та суперечливі реакції критиків і читачів. Нині це найширше перекладений у світі твір нової української прози, включений до багатьох обов'язкових списків та рейтингів сучасної східноєвропейської класики. Фаховий філософ і культуролог, Оксана Забужко пише есеї і працює у жанрі нон-фікшн. Найвідоміша книга у жанрі нон-фікшн – «Notre Dame d'Ukraine : Українка в конфлікті міфологій» (2007). У цьому безпрецендентному для України інтелектуальному бестселері, по-перше, українська культурна історія осмислена через Лесю Українку, жіночу постать, як «Іншого», з постколоніальної точки зору. По-друге, Забужко пише про роль і свідомість української шляхти, яку, якщо скористатися образами самої Лесі Українки, можна назвати «великопанською» (на противагу «глибокохамській» радянській) спільнотою. З ім'ям Оксани Забужко пов'язаний вихід сучасної української літератури на міжнародну арену.

Нагороди

1997 – Літературна премія Global Commitment Foundation (США) – за вірші з книжки «A Kingdom Of Fallen Statues»

2002 – Літературний грант Фонду Мак-Артура (США)

2008 – Перша премія з літератури Союзу Українок Америки – за «Notre Dame d'Ukraine»

2008 – Гран-прі Всеукраїнського рейтингу «Книжка року-2008» – за «Notre Dame d'Ukraine»

2009 – Орден Княгині Ольги III ступеня за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України

2010 – 1 місце у Всеукраїнському рейтингу «Книжка року-2010» в номінації «Красне письменство» за «Музей покинутих секретів»

2015 – Лауреат Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття» в номінації «Рейтинг»

2020 – Премія Women In Arts

Перша і головна заповідь письменника : не збреши. Здавалося б, просто. Та саме вона, коли триматись її послідовно, й робить літературу небезпечною професією – як у альпініста або водолаза…

В'язниця – не для поетів. Поетам належиться проходити крізь стіни.