Структура / Відділи / Бібліотека ХНТУ / Календар знаменних та пам'ятних дат / Пилип Орлик |
Пилип Орлик
Дата 23.10.2017 12:36
21 жовтня 2017 року виповнюється 345 років від дня народження Пилипа Орлика – українського державного і військового діяча, гетьмана в екзилі. Пилип Орлик – державний діяч і дипломат, генеральний писар (1706-1710 рр.), гетьман Війська Запорозького (1710-1742 рр.) у вигнанні. Походив з роду литовської шляхти, який мав чеське коріння. Високий рівень освіченості, здобутий у Віленському єзуїтському та Київському колегіумах, забезпечив Орлику швидке просування сходинками канцелярської кар’єри: 1698 р. він стає кафедральним писарем Київської митрополії, 1700 р. – писарем Генеральної військової канцелярії, 1706 р. – генеральним писарем. Входячи до найближчого оточення Івана Мазепи, Орлик належав до числа його повірених, виконуючи обов’язки особистого секретаря. Через його руки проходило таємне листування гетьмана з Карлом ХІІ, польським королем Станіславом Лещинським, польськими магнатами та російськими можновладцями. Після Полтавської поразки разом із Мазепою і Карлом ХІІ виїхав у Бендери. У квітні 1710р. був обраний гетьманом Війська Запорозького замість Мазепи. Намагаючись завоювати собі підтримку, в 1710 році Пилип Орлик склав «Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорізького», уклав зі старшиною та запорожцями угоду – документ, який пізніше дістав назву Конституція Пилипа Орлика – так звана «Бендерська конституція», яку інколи вважають першою українською Конституцією, а також однією із перших конституцій у Європі. Нею він зобов'язався обмежити гетьманські прерогативи, зменшити соціальну експлуатацію, зберегти особливий статус запорожців і боротися за політичне й церковне відокремлення України від Московії у випадку, якщо він здобуде владу в Україні. У своєму прагненні звільнити Гетьманщину від російського панування Орлик спирався на підтримку Швеції, Туреччини та Кримського ханства. Останні роки свого життя наполегливо працював над витворенням широкої антиросійської коаліції, розраховуючи на підтримку Туреччини, а також прихильного до нього Станіслава Лещинського і французького двору. Точна дата смерті невідома. Найімовірніше, помер у Яссах в 1742 році.