Декілька років поспіль музей історії Херсонського національного університету співпрацює з Херсонським обласним краєзнавчим музеєм.

Завідувач музею історії нашого університету Любов Миколаївна Чиркова представила студентам гостей, а також запрошених очевидців страшних воєнних років – викладачів та працівників ХНТУ – декана факультету міжнародних економічних відносин Віктора Володимирович Крючковського, завідувача кафедри українознавства Віктора Дмитровича Сусорова, завідувача кафедри інформаційних технологій Віктора Єгоровича Ходакова та майстра спорту по греблі на байдарках, інженера відділу охорони праці Октябрину Іванівну Ястребову.

Уже чимало відлетіло років, відколи замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов на нашу землю мир довгожданий, вистражданий, здобутий найвищою ціною людських життів. Усе далі відходять грізні і важкі роки Великої Вітчизняної війни, але не згасає пам'ять про тих, хто не шкодував своєї крові, свого життя.

Ольга Серафимівна Гончарова розповіла студентам про події страшних років Великої Вітчизняної війни, місце України та нашого міста у визволенні від німецько-фашистських загарбників. Країна втратила мільйони кращих синів і доньок, які віддали своє життя у боротьбі з ворогами на фронтах Великої Вітчизняної війни. Згадала О.С. Гончарова і про нелегку участь дітей війни, в дитячу казку яких ввірвалися голод, ворожі бомби, смертельний страх і біль втрат, і про партизанський рух у нашому місті, і про долі юних хлопчаків-героїв, які безстрашно вели підпільну боротьбу.

Октябрина Іванівна Ястребова та Віктор Володимирович Крючковський згадують лихоліття війни зі сльозами на очах, адже вони стала очевидцями окупації м. Херсона, відчули на собі біль втрат.

Віктор Дмитрович Сусоров не дуже добре пам’ятає роки війни, адже був тоді ще дуже маленьким. В його пам’яті відклалися лише страшні звуки гарматних пострілів та гуркіт вибухів. Професор подякував співробітникам музею, котрі завдяки своїй розповіді повернули їх у ті часи, сповнені патріотів, котрі віддали своє життя за Велику Перемогу. «Все далі й далі від нас ті роки страшної війни, все менше й менше живих свідків тих жахливих часів, проте пам'ять про їхні подвиги житиме в наших серцях вічно». – підсумував Віктор Дмитрович.

Так, скільки б не минуло років, не зітруться у народній пам'яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за незалежність нашої Вітчизни, за визволення рідного міста.

Всі студенти виявили велику зацікавленість до подій того бойового минулого і висловили свою велику вдячність ветеранам та очевидцям війни, співробітникам краєзнавчого музею, які розповіли та показали багато цікавого про події тих страшних років. Адже саме вони, молоде покоління, нащадки переможців зобов’язані знати свою історію та примножувати здобутки своїх предків.

Атмосфера зустрічі, теплота, з якою студенти висловлювали свою подяку гостям надовго залишиться як в пам’яті учасників, так і в пам’яті студентів.