Поезія – це цілющий ковток для спраглої душі, це ясний промінець сонця в негоду, це біла квітка сподівання... Поезія — це найважливіше культурне явище, всеосяжна мова, що передає внутрішнє прагнення людини жити разом з іншими і тим самим необхідна для зближення народів. Будучи відображенням і дзеркалом суспільства, поезія — головний засіб самостверждення і дієвий важіль творчості, прогресу та всезагального розвитку. Студенти нашого університету 21 березня, у Всесвітній день поезії, також долучилися до святкування, взявши участь у літературній зустрічі з поетесою Любов’ю Петрівною Пронько-Ященко. Літературний захід було проведено співробітниками відділу виховної роботи студентів, бібліотеки у музеї історії ХНТУ за сприяння адміністрації університету. Ведучими заходу були: Іванова Л.М. – співробітник ХНТУ та Бурштин Валентина – студентка ХНТУ. Зібралися усі, хто любить, розуміє і цінує поезію. Присутні натхненно читали вірші улюблених поетів. З нагоди Всесвітнього дня поезії співробітниками бібліотеки було підготовлено бібліографічний огляд книжкової виставки на тему: «Поезія – то серця мова», який представила бібліограф І кат. бібліотеки ХНТУ Кириця І.А. Лилися рікою поетичні рядки, присвячені 98-річчю від дня народження легендарної української поетеси Ліни Костенко, які майстерно читали співробітники ХНТУ: Іванова Л. М. («Старесенька іде по тій дорозі», Бєляєва В.В. («Мати»). Також свої улюблені поетичні твори відомої майстрині слова надзвичайно зворушливо читала директор бібліотеки ХНТУ Іванова С.В. («Кобзар співав в пустелі косаралу», «Все моє, все зветься Україна»). Наша гостя Любов Петрівна Пронько-Ященко рада була завітати до ХНТУ і зустрітися з молоддю, яка закохана в українське слово. Народилась поетеса в селі Дмитрівка Бахмачського району Чернігівської області в селянський родині. З раннього дитинства батьки привчали дітей не цуратися праці, поважати старших, шанувати корені свого роду, любити рідну мову й Батьківщину. Після сільської початкової школі вона навчалась у школі-інтернаті м. Прилуки. Донині з теплотою і гордістю згадує про ті роки, з любов’ю говорить про своїх учителів, вихователів, директора школи-інтернату. У 1974 році закінчила Сільськогосподарську академію за фахом – учений агроном. Працювала молодшим науковим співробітником УкрНІОЗУ, завідувачем організаційним відділом Чаплинського райкому комсомолу, старшим економістом відділу цін Херсонського облвиконкому, завідувачом сектором обласного управління лісового господарства. Писати вірші почала нещодавно, лише чотири роки тому. У збірках її віршів «Мереживо мого життя», «Передзвони пам’яті», «Четвертий вимір всесвіту – душа» з особливим душевним теплом світяться її поезії, які позначені глибоким змістом і самобутністю, наповнені щирою любов’ю до мальовничого Полісся, де народилася авторка. У її віршах порушуються мотиви любові до України, народної пісні, мови, долі народу у нелегкому сьогоденні; любові до матері. Ведучі заходу Лідія Іванова та Валентина Бурштин зазначили, що однією з особливостей творчості Любов Пронько-Ященко є патріотизм. Злет душі Любов Петрівна відчуває не тільки в ліриці, а ще у співі. Вона співає у народному вокальному колективі обласного Палацу культури «Журавка». На літературній зустрічі у музеї ХНТУ Любов Петрівна читала свої чудові поезії. Шанувальники поетичного слова поринули також у світ прекрасної, чарівної поетеси Любові Пронько-Ященко та з великим задоволенням читали її поезії: Поморцева Ольга прочитала вірш «Вічне кохання»; Жицька Вікторія - «Бережіть мову»; Бурштин Валентина - «Біль війни». Авторськими віршами порадувала всіх присутніх Альона Янчукова. Всі, хто бажав, мали змогу ознайомитися з книжковою виставкою та зробили фото на згадку.