16 травня виповнюється 200 років від дня народження Миколи Івановича Костомарова – українського історика, етнографа, письменника та громадського діяча. Микола Іванович народився 4 (16) травня 1817 року в с. Юрасівка Острогозького повіту Воронезької губернії у родині місцевого поміщика та кріпачки. Навчався спочатку в московському пансіоні, а згодом у воронезькій гімназії. У 1833 був зарахований до Харківського університету на історико-філологічний факультет. По закінченні університету служив юнкером в уланському полку, потім викладав історію в гімназіях Харкова, Рівного, Києва, зокрема у 1845 р. був ст. учителем Першої київської гімназії, а з 1846р. ад’юнкт-професором кафедри російської історії Київського університету. У 1845– 46 рр. разом з М. Гулаком і В. Білозерським заснував Кирило-Мефодіївське братство, де брав активну участь у складанні програмних документів – «Книг буття українського народу», «Статуту Слов’янського товариства св. Кирила і Мефодія», «До братів-українців», «До братів-росіян», «До братів-поляків»; автор записки про об’єднання слов’янських народів. Основними працями його життя стали «Богдан Хмельницький», «Руїна», присвячена трагічним подіям, що настали після смерті Хмельницького, «Мазепа» і «Мазепинці», а також фундаментальна праця «Російська історія в життєписах її найважливіших діячів», де представлені критичні біографії основних героїв давньоруської, української та російської історії. Власне історії Росії, крім згадуваної роботи про повстання Степана Разіна, присвячене «Північноруське народоправство» (1863) і «Непевний час Московської держави» (1866). Особливий інтерес представляє його наукова розвідка «Останні роки Речі Посполитої». В історію української літератури Костомаров увійшов як письменник-романтик: віршові збірки «Украинские баллады» (1839), «Вітка» (1840), історичні п’єси «Сава Чалий», «Переяславська ніч». Автор праць з історії: «Начало Руси» (1860), «Мысли о федеративном начале в древней Руси» (1861), «Вече и вечевое устройство в древней Руси» (1864) та ін. Костомарова обрано почесним членом Югослов’янської академії наук і мистецтв, сербського вченого товариства «Друшество». З 1858р. жив у Петербурзі. У 1859-1862 рр. – професор кафедри російської історії Петербурзького університету. Влаштовував літературні «вівторки», куди сходилися земляки-українці. Працював у журналах «Современник», «Вестник Европы» (один із його засновників), «Отечественные записки», «Киевская старина» та ін. Брав активну участь у створенні журналу «Основа». Костомаров – один з перших українських літературних критиків. Помер Микола Костомаров 7 (19) квітня 1885 року в Петербурзі.