Народився М.І.Пирогов 13(25) листопада 1810 р. у Москві в сім'ї військового чиновника, був 13-ю дитиною в сім'ї. Початкову освіту здобув удома. З 1822 до 1824 навчався в приватному пансіоні. 14-річним юнаком вступив на медичний факультет Московського університету. Отримавши диплом, ще декілька років вчився за кордоном. Навчався Микола Пирогов у Дерптському університеті (зараз ун-т м. Тарту (Естонія). На той час цей університет вважався найкращим у Росії, і у хірургічній клініці, після 5 років роботи, блискуче захистив докторську дисертацію, йому присудили науковий ступінь доктора медицини і у віці 26 р. його обрано професором Дерптського університету. Під час докторантури він брав участь у ліквідації епідемії холери, на основі цього зробив багато замальовок посмертних змін у м'язах померлих від холери, які згодом згрупував у відповідному атласі. Через кілька років Миколу Пирогова у Петербурзі він очолив кафедру хірургії в Медико-хірургічній Академії. Одночасно керував організованою ним клінікою госпітальної хірургії. Вивчав поширеніх у ті часи хірургічні методи, і багато з них він докорінно переробив. Крім того, Пирогов розробив низку цілком нових прийомів, завдяки чому йому вдавалося частіше, ніж іншим хірургам, уникати ампутації кінцівок. Один із таких прийомів й досі називають «операцією Пирогова». У пошуках дієвого методу навчання вирішив застосувати анатомічні дослідження на заморожених трупах. Сам Пирогов це називав «льодяною анатомією». Так народилася нова медична дисципліна – топографічна анатомія. Через кілька років такого вивчення анатомії Пирогов видав перший анатомічний атлас під назвою «Топографічна анатомія, ілюстрована розтинами, проведеними через заморожене тіло людини в трьох напрямах», який став незамінним посібником для лікарів-хірургів. З цього часу хірурги дістали можливість оперувати, завдаючи мінімальних травм хворому. Цей атлас і запропонована Пироговим методика стали основою всього подальшого розвитку оперативної хірургії. 1847 р. поїхав на Кавказ, де російська армія вела війну проти місцевих горян. На Кавказі, у польових умовах, він вперше застосував перев'язку бинтами, просоченими крохмалем. Тут, в аулі Салти, вперше в історії медицини почав оперувати поранених з етеровим знеболенням. 1855 р., під час Кримської війни, був головним хірургом обложеного англо-французько-османськими військами Севастополя. Оперуючи поранених, Пирогов вперше в історії світової медицини застосував гіпсову пов'язку, що позбавило багато солдатів та офіцерів викривлення кінцівок. Під час облоги Севастополя для догляду за пораненими він також скористався допомогою сестер милосердя, частина яких приїхала на фронт з Петербурга. Це теж було нововведенням на той час. Найважливішою заслугою Пирогова є запровадження цілком нового методу догляду за пораненими. Він полягав у тому, що поранених ретельно відбирали вже на першому перев'язувальному пункті і залежно від тяжкості поранень одні з них підлягали негайній операції в польових умовах, а інших, з легшими пораненнями, евакуювали вглиб країни для лікування в стаціонарних військових шпиталях. Тобто було запропоновано тактику медичного сортування, яку продовжують застосовувати у випадку великих боїв і сьогодні. Пирогова справедливо вважають засновником спеціального напряму в хірургії, відомого як військова хірургія. Повернувшись до Петербурга, Пирогов на прийомі в Олександра II доповів царю про негаразди в армії. Цар не став прислухатися до нього, і з цієї миті Пирогов попав у немилість і його «заслали» до Одеси. Де б не був Микола Пирогов, він проводив безплатну хірургічну діяльність, при цьому усі мали стояти в одній черзі. Відомим є факт, що якось на прийом до Пирогова приїхав калузький губернатор з дружиною Олександрою Смирновою-Россет, однак лікар порадив їм стати в загальну чергу. Красуня-губернаторша спочатку лаялася, потім розвернулася й поїхала, щоб … повернутися й стати в чергу. Наступні три роки (з 1859 р.) вчений опікувався Київським навчальним округом. Він видав правила, які регламентували провини учнів, правила виключення учнів з навчальних закладів. А 11 жовтня 1859 року в Києві за допомогою Миколи Івановича було відкрито першу в царській Росії недільну школу для дорослих. У травні 1862 р. Микола Пирогов прибув до Гейдельберга, де він керував російськими кандидатами у професори, які навчалися закордоном. У цей час він надав медичну допомогу Гарібальді, про що той згадував у своїх «Мемуарах». Це викликало незадоволення російської і австрійської влади. У розквіті творчих сил Пирогов усамітнився в своєму невеликому маєтку «Вишня» неподалік Вінниці, де побудував гарний будинок, аптеку, лікарню та сад екзотичних рослин, які вчений садив сам. Заробляючи до кінця своїх днів медичною практикою, Микола Іванович двічі на тиждень з восьмої ранку до восьмої вечора приймав бідняків безкоштовно. Для успішного спілкування з місцевим населенням Микола Іванович вивчив українську мову, яку використовував у повсякденній роботі. Він ненадовго виїжджав з маєтку тільки за кордон, а також на запрошення Петербурзького університету для читання лекцій (на цей час Пирогов вже був членом кількох іноземних академій). Відносно надовго Пирогов лише двічі покидав маєток: перший раз у 1870 році під час французько-прусської війни, будучи запрошеним на фронт від імені Міжнародного Червоного Хреста; і другий – у 1877–1878 рр. вже в досить літньому віці – кілька місяців працював на фронті під час російсько-турецької війни. Помер 23 листопада 1881 року від раку. Набальзамоване тіло зберігається у склепі церкви біля будинку-музею М.І.Пирогова у Вінниці.