Цього року виповнилось 100 років від дня народження Федора Павловича Сніговського (25.05.1923 – 2003), видатного ученого-механіка, фахівця у галузі розрахунку та конструювання підшипників ковзання важких машин. Федір Павлович народився у селі Керенщина Воронезької області, брав участь у другій світовій війні, врятувався під час німецької диверсії у своїй військовій частині. У 1946 р. він закінчив Грузинський політехнічний інститут (м. Тбілісі), до 1953 року працював викладачем технікумів у Сімферополі та Ростові-на-Дону, Новочеркаського політехнічного інсититуту. З 1954 по 1957 був аспірантом та молодшим науковим співробітником у Центральному науково-дослідному інституті технології машинобудування (Москва), де захистив кандидатську дисертацію (Исследование рабочих характеристик подшипников жидкостного трения прокатных станов : дис. ... канд. техн. наук. М. 1957. - 240 с.). З 1957 по 1975 роки працював у Науково-дослідному і проєктно-технологічному інституті машинобудування (Краматорськ), в т.ч. заст. директора з наукової роботи. У 1968 році при консультації проф. С.Ф. Чукмасова захистив в Одеському політехнічному університеті докторську дисертацію (Теория и практика работы подшипников скольжения тяжелых машин (Применительно к оборудованию металлургических производств): автореф. дис. докт. техн. наук спец 05.161 – машиноведение и детали машин. – Одесса: 1968. - 34 с.). В дисертації вирішено комплекс важливих питань, повязаних з конструюванням підшипників ковзання – визначено розподіл температур та тисків у їх мастильному шарі, вивчено перспективи застосування шаруватих та композитних матеріалів.

З 1975 по 1986 роки Федір Павлович завідував кафедрою деталей машин та піднімально-транспортних пристроїв ХФОТІХП (тодішня назва ХНТУ). Він став одним із перших докторів наук-механіків, що працювали в ХФОТІХП та першим доктором наук зі спеціальності «Машинознавство та деталі машин». В нашому університеті він створив наукову школу з дослідження підшипників ковзання, став керівником багатьох аспірантів, дехто з яких захистив кандидатські дисертації, а один навіть згодом став доктором наук (Костогрыз А.П. Разработка и исследование подшипников скольжения с автоматическим регулированием зазора : дис. ... канд. техн. наук : 05.03.01 – металлорежущие станки и автоматические линии. - Одесса, 1975. - 221 с.; Костогрыз А.П. Синтез подшипников скольжения с управляемыми несущими зонами: дис... д-ра техн. наук: 05.02.02 – машиноведение и детали машин, ХПИ. – 1994; Булюк Н.Г. Разработка и исследование гидродинамических подшипников скольжения повышенной несущей способности : дис. ... канд. техн. наук : 05.02.02. - Одесса, 1990. - 211 с.). До цього, аспіранти-механіки ХФОТІХП в основному навчались в головному ВНЗ в Одесі. В Херсоні підготовлено одне з двох його найбільш відомих книжкових видань (Снеговский Ф.П. Опоры скольжения тяжелых машин / Ф.П. Снеговский. – М. : Машиностроение, 1969. – 223 с.; Снеговский, Федор Павлович. Расчет и конструирование подшипников скольжения / Ф.П. Снеговский. – К.: Техніка, 1974. - 100 с).

У 1986 – 1996 Федір Павлович завідував кафедрою механізації та автоматизації портів у Одеському державному морському університеті, брав участь у підготовці наукових кадрів (Лукашенко В.И. Экспериментальное исследование модулей нормальной упругости неметаллических подшипников скольжения в интервале рабочих температур : автореф. дис. ... канд. техн. наук : 05.02.02 - машинознавство. - Одесса, 1995. - 23 с.). У 1997 році повертається в Херсон і працює в Державному університеті та філіалі МКІ.

Федір Павлович мав медалі, орден «Знак пошани», нагрудний знак «Винахідник СРСР», був відмінником освіти України. Підготував понад 350 наукових праць, серед яких значна кількість авторських свідоцтв та патентів.

В 2023 році виповнилось би 85 років представнику другого покоління однієї з найбільш славетих династій ХНТУ, професору Емілю Григоровичу Бергеру (08.08.1938 – 2008). Він народився у м. Лебедин на Сумщині у родині Григорія Яковича Бергера, майбутнього доктора технічних наук і професора ХФОТІХП. В 1961 році Еміль Григорович закінчив Дніпропетровський гірничий інститут (ДГІ) та здобув фах за спеціальністю гірничі машини. З 1962 року працював там само на кафедрі нарисної геометрії та креслення. З 1964 по 1967 роки навчався в аспірантурі ДГІ. В 1967 році родина Бергерів переїхала в Херсон, а в 1969 році Еміль Григорович в ДГІ захистив дисертацію «Теория механизмов для воспроизведения и огибания плоских кривых» (керівник доц. Г.Л. Полиновський, опоненти проф. Я.Л. Геронімус (вчений всесоюзного рівня) та доц. Б.Є. Горський) та з 1971 року працював доцентом кафедри інженерної графіки, а з 1978 до 2000 року нею завідував. У 1990 році Еміль Григорович отримав вчене звання професора. З 2001 року працював професором кафедри основ конструювання ХНТУ. Еміль Григорович мав нагрудний знак «Винахідник СРСР», близько 200 патентів, більшість з яких була присвячена обгрунтуванню параметрів механізмів для відтворення пласких кривих і застосуванню їх в машинобудуванні та робототехніці. Він був автором навчальних посібників та монографій («Синтез центроидных прямил» (1991), «Нарисна геометрія» (1997), «Синтез прямил в машиностроении и робототехнике» (1998)).

Відношення Еміля Григоровича до роботи видно з його креслень в дисертації. Так само ретельно він виконував рисунки на дошці під час лекцій. До студентів був доброзичливим, ніколи не відмовляв у консультації, завжди намагався знайти істину і надати вичерпні пояснення. Мав чудове почуття гумору. Десятки розроблених ним механізмів впроваджені на навчальних стендах в нашому університеті.

85 років виповнилось би також Віталію Савелійовичу Глущенку (15.05.1938 - 2013), багаторічному голові профспілкового комітету ХНТУ.

Віталій Савелійович народився в місті Снігурівка на Миколаївщині. Після закінчення школи, у 1953-1962 роках працював робітником Райпромкомбінату у рідному місті, а в 1962-1967 роках навчався в Одеському політехнічному інституті, після закінчення якого працював викладачем Херсонського філіалу Одеського технологічного інституту (згодом ХІІ, ХНТУ), де з 1973 року виконував обовязки заступника директора з навчальної роботи. У 1976 році Віталій Савелійович під керівництвом відомого вченого у галузі різання металів проф. Серафима Никоновича Філоненка захистив кандидатську дисертацію у Одеському політехнічному інституті (Исследование направления схода стружки и ее дробления при чистовом и тонком точении: Автореф. дис. канд. техн. наук.: 05.03.03 – обработка материалов резанием / Одесский политехнический институт. – Одесса, 1976. – 19 с.). З 1978 року працює доцентом кафедри металорізальних верстатів, одночасно в 1979 – 1991 виконує обовязки першого проректора ХІІ. В 1999 – 2004 роках працює завідувачем кафедри технолгії машинобудування. Опублікував понад 70 друкованих праць, серед яких авторські свідоцтва та патенти, навчальні посібники

Віталій Савелійович викладав дисципліну «Теорія різання». Досвід роботи проректором та завідувачем кафедри не заважав йому працювати зі студентами – вирішувати задачі, виконувати лабораторні роботи. Він розумів важливість навчання і приділяв цьому значну увагу. Студенти згадуюють його з вдячністю.

Цього року свій 85-річний ювілей могла би також відсвяткувати Зоя Кузьмівна Рогожина (1938 - 2006), одна з найбільш яскравих викладачів факультету машинобудування ХІІ-ХНТУ. Зоя Кузьмівна захистила в 1982 році в Одеському політехнічному інституті дисертацію «Исследование работоспособности тормозящих цилиндрических зубчатых колес» зі спеціальності 05.02.02 – машинознавство та деталі машин. В цій роботі було досліджено контактну витривалість робочих поверхонь зубців коліс самогальмівних передач, розроблено методики їх розрахунків на міцність та заїдання. Робота виконувалась багато років в рамках наукового напрямку з дослідження самогальмівних зубчастих передач з великими кутами зачеплення, очолюваного к.т.н. доц. Натаном Соломоновичем Мюнстером (всього з цього напряму захищено 5 кандидатських дисертацій). Формально керівником був зазначений проф. ОТІ ім. Ломоносова
В.Я. Білецький, проте основні результати були отримані в співавторстві і під керівництвом Н.С. Мюнстера.

Будучи профільним фахівцем, Зоя Кузьмівна прекрасно викладала цей курс. Її лекції були дуже чіткими, практично спрямованими та позбавленими ліричних відступів, зайвих обтяжень розрахунками та максимально спрямованими на розуміння студентами матеріалу. Деякому розвантаженню сприяло застосування Зоєю Кузьмівною свого гострого почуття гумору, що достатньо часто дозволяло активізувати дещо приспані резерви студентського організму. Вивчення деталей машин було раціонально побудовано, від студентів вимагалось вчасно звітувати про виконані роботи, перехід до наступних робіт без виконання попередніх не дозволялося. Для самостійної роботи був розроблений методичний посібник зі складених теоретичних питань та коротких задач, вирішення яких забезпечувало усвідомлене вивчення цього достатньо складного курсу. Після вивчення за такого підходу теоретичного курсу деталей машин було простіше виконувати курсовий проєкт. Глибокі знання Зої Кузьмівни при цьому дозволяли не обмежувати політ творчої думки студентів і запроваджувати в курсових проектах рішення, які здавались неочевидними.

Участь таких фахівців як: Еміль Григорович, Зоя Кузьмівна, Віталій Савелійович, у навчанні інженерів-механіків в ХНТУ в ті роки забезпечувала високий рівень їх підготовки. Світла їм пам'ять!

Підготували:

В.О. Проценко, О.А. Войтович, В.О. Ткач, О.А. Сусорова, В.О. Попова.