Один із основоположників музеєзнавства, реставраційної справи та охорони пам’яток мистецтва і старовини в СРСР, академік Академії Наук СРСР, академік Академії Мистецтв СРСР, народний художник СРСР. Ігор Грабар народився 25 березня 1871 р. в Будапешті (Австро-Угорщина) в сім’ї депутата австрійського парламенту Емануїла Грабаря. Рятуючись від переслідувань, родина змушена була переїхати з Підкарпатської Русі, аж поки не осіла в Російській імперії. Ігорю Грабарю на той час виповнилося 9 років. Захоплюючись мистецтвом, майбутній художник часто відвідував виставки в Москві та багато годин присвячував малюванню. Відтак, до 1893 р., навчався у Петербурзькому університеті одразу на двох факультетах: юридичному та історико-філологічному. Заповітна мрія дипломованого юриста – малювати – збулася у 23-річному віці: його зарахували студентом Імператорської академії мистецтв у Санкт- Петербурзі, де навчався в іменитих майстрів з 1894 по 1898 рр. У цей самий період розпочалося знайомство митця з західно-європейським живописом та архітектурою, яке відкрило Грабарю мистецтво французьких художників та майстрів епохи Відродження. З 1895 по 1900 роки він неодноразово бував у всесвітньовідомих центрах культури: Берліні, Парижі, Венеції, Флоренції, Неаполі та Римі. З 1896 р. навчався в Мюнхені та викладав в художній школі. У 1901 році художник повернувся в Росію та почав активно малювати. Його живописні пейзажі, натюрморти, наскрізь просякнуті духом імпресіонізму, світяться внутрішнім світлом. Найбільше митець полюбляв морозну зиму. На полотнах майстра повітря особливо прозоре, а сонячні промені виграють на гілках дерев, припорошених філігранно змальованим інеєм. Тонке бачення та майстерна вправність художника дозволила зобразити, здавалося б, білий сніг сотнями відтінків, а затишні, тінисті куточки – напрочуд витонченими. 1902-1909 рр. – активна виставкова діяльність в Росії та Європі. Одночасно він засновує підприємство «Сучасне мистецтво» та займається організацією численних виставок, серед яких виставки японського живопису. Ігор Грабар став творцем першої наукової п’ятитомної «Історії російського мистецтва», в яку був включений розділ про «українське бароко». Вона заклала основи наукових принципів мистецтвознавства та системного аналізу історії мистецтва. З 1913 по 1925 рр. Грабар – директор Третьяковської картинної галереї. Він вирішує провести повну інвентаризацію музейного фонду галереї з детальним описом та фотографуванням кожного експонату, що було безпрецедентно, оскільки ніхто до нього цим не займався. В 1917 р. вийшов у світ перший каталог повного зібрання творів мистецтв. У 1918 р. Ігор Грабар заснував Державні центральні реставраційні майстерні. У 1926-1930 рр. – редактор відділу образотворчого мистецтва Великої радянської енциклопедії. Він був професором Московського університету, згодом директором Московського художнього інституту ім. В.І.Сурікова, директором інституту історії мистецтв АН СРСР, дійсним членом Академії Наук СРСР та Академії Мистецтв. Сам Ігор Грабар так описував вплив мистецтва на свою долю: «Мистецтво, мистецтво, мистецтво. З дитячих років і до сих пір воно для мене – майже єдине джерело радості й горя, піднесень та страждань, захоплення й обурення, єдиний справжній сенс життя». Помер Ігор Емануїлович Грабар на 90-му році життя 16 травня 1960 р. в Москві. Феноменальна працелюбність дозволила йому творити та бути активним до останнього подиху. А справ, яких вдалось започаткувати та реалізувати цій видатній, багатогранній людині, вистачило б на декілька життів.