Любов Василівна Забашта

Created 13.03.2018 14:37

3 лютого 2018 р. виповнюється 100 років від дня народження української поетеси Л. В. Забашти. Народилася Любов Василівна Забашта 3 лютого 1918 року в місті Прилуках . Навчаючись у четвертому класі прилуцької школи № 4, почала писати вірші. У 1935 році на обласній нараді молодих літераторів у Чернігові її поезію почув і схвалив Павло Тичина . Уперше вірші поетеси були надруковані в газеті «Правда Прилуччини» в 1935 році. Після закінчення школи навчалася в Одеському водному інституті, який закінчила в 1940 році. «Без відриву» закінчила мовно-літературний факультет педінституту імені Горького (нині Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова). Потім завідувала відділом поезії журналу «Дніпро». У грудні 1956 року вдруге вийшла заміж – за Андрія Малишка. Померла 21 липня 1990 року під час лікування в Хмільнику. Похована в Києві на Байковому кладовищі поруч з Андрієм Малишком. Творчий доробок Любові Забашти нараховує кілька поетичних збірок, книжок прози, п’єс і драматичних поем. Чимало віршів, покладених композиторами на музику, стали популярними піснями. Авторка поетичних збірок: «Калиновий кетяг» (1956), «Квіт папороті» (1959), «Берег надії» (1974), «Київська гора» (1982) , присвячених праці кораблебудівників, хліборобів, захисникам Вітчизни. Драматичні та ліро-епічні поеми : «Маруся Чурай (Дівчина з легенди)» (1968); «Роксолана (Дівчина з Рогатина)» (1971); «Леся Українка», (1973); «Софія Київська», (1982) відбивають глибокий інтерес поетеси до української історії та культури. У доробку Л. Забашти також роман «Там, за рікою , – молодість» (1970) , художньо-документальна повість «Будинок мого дитинства» (1983) , дитяча лірика. Її творчості властивий гуманізм, віра у самовідданість і доброту людини. Тарасові Шевченку присвятила драматизовану поему «Тернова доля», поезії «Землі Бояне славний», «Міцні, як Шевченкове слово», «Шевченко й Олдрідж» (1961) та інші.