Юрій Володимирович Нікулін - радянський і російський артист цирку (клоун), цирковий режисер, кіноактор, телеведучий, директор цирку на Цвєтному бульварі. Герой Соціалістичної Праці, народний артист СРСР, лауреат Державної премії РРФСР ім. братів Васильєвих. Учасник Великої Великої Вітчизняної війни. Юрій Володимирович Нікулін народився 18 грудня 1921 року в Демидові (нині Смоленська область). 18 листопада 1939 р., після закінчення середньої школи, у віці неповних 18-ти років був призваний до Червоної армії та направлений до 6-ї батареї 2-го дивізіону 115-го зенітно-артилерійського полку. Перемогу зустрів у Курляндії; ще рік служив біля Східної Пруссії, був демобілізований 18 травня 1946 р. у званні старшого сержанта. За час війни був нагороджений медалями «За відвагу», «За оборону Ленінграда» та «За перемогу над Німеччиною». Після закінчення війни безрезультатно намагався вступити до ВДІКу, і ГІТІСу, але зрештою вступив до школи-студії розмовних жанрів при Московському цирку на Цвєтному бульварі. Перший виступ на манежі відбувся 25 жовтня 1948р. в парі з Б. Романовим у репризі «Натурник і халтурник». Потім став працювати асистентом разом із популярним тоді клоуном Карандашом, а з 1950р. виступав у знаменитому клоунському дуеті з М. І. Шуйдіним. Коли йому виповнилося 60 років, у 1981 р., перейшов на посаду головного режисера цирку. З 1983 р. - директор і художній керівник Московського цирку на Цвєтному бульварі. Загалом пропрацював у цирку близько 50 років. Помер 21 серпня 1997 року на 76-му році життя в Москві через ускладнення після операції на серці. Дебютував у кіно 1958 р. у віці 36 років в епізодичній ролі піротехніка у фільмі «Дівчина з гітарою» і зарекомендував себе як неповторний різнохарактерний та професійний актор. Він приніс з циркової арени на екран різні ролі-маски, широко використовуючи циркову ексцентрику та фактуру. Одна з кіноновел альманаху «Цілком серйозно» — «Піс Барбос і незвичайний крос» режисера Л. Гайдая — започаткувала ролі, які забезпечили актору всенародну любов. Незабутній образ Балбеса зі знаменитої трійки (Боягуз, Балбес і Бувалий) у кінокомедіях «Самогонщики», «Операція „И“ та інші пригоди Шуріка», «Кавказька полонянка, або Нові пригоди Шуріка» відрізняють виняткову чарівність та життєрадісність. Найвідомішими є кінокомедії за його участю — «Діамантова рука», «12 стільців», «Старі-розбійники». Персонажі цих фільмів — комедійно-гротескові, з відтінком дитячості, наївні диваки, ліричні, добродушні та безпосередні. У фільмі А. Тарковського «Андрій Рубльов» переконливо зіграв трагічну роль ченця Патрікея — скарбника Успенського собору у Володимирі, який зазнав жорстоких катувань монголо-татарськими загарбниками. У драматичному фільмі «До мене, Мухтаре!» грав молодшого лейтенанта Глазичова, характер якого сповнений співчуття, жертовності та відданості дружбі. Слід зазначити його гру у фільмах про Велику Вітчизняну війну («Вони боролися за Батьківщину», режисер С. Бондарчук; «Двадцять днів без війни», режисер О. Герман). У драматичному фільмі Р. Бикова «Чучело» про дівчинку на ім'я Олена Безсольцева, яку цькують однокласники, Нікулін зіграв одну з останніх своїх ролей — роль дідуся Олени.