Петрусенко Оксана Андріївна (справжні прізвище та ім’я – Бородавкіна Ксенія) народилась 18 лютого 1900р. у Севастополі. У 1914-1917 рр. працювала у Севастопольському порту, взуттєвій фабриці, брала участь у самодіяльних гуртках. Свою творчу діяльність майбутня співачка розпочала у м. Херсоні. Один з фундаторів українського театру І. Л. Сагатовський згадує: «…Пізньої осені 1918 року з великими труднощами, неспокійними шляхами війни, з циганським табором, дісталася Ксенія Бородавкіна бажаного Херсона. В подертій солдатській шинелі, у великих розбитих чоловічих черевиках. Розпашіла від хворобливого жару, ступила 18-літня робітниця севастопольської фабрики, донька балакліївського наймита з Харківщини, в репетиційну і в знесиллі сіла на підлогу. Після хвилинного відпочинку звеласа на ноги й заспівала…». Саме тоді, у 1918 р., вступила О. Петрусенко на правах хористки, а потім провідної актриси «з голосом» до Херсонського українського музично-драматичного театру. Не маючи театральної освіти, О. А. Петрусенко, як і більшість акторів того часу, могла вчитися лише на досвіді сценічної практики. Її вчителями були знані майстри сцени І. Сагатовський, К. Лучицька, В. Варецька, Г. Гринько, композитор-диригент Дмитро Бойченко (перший чоловік Оксани). Дебют співачки відбувся в лютому 1919 р. у партії Одарки в опері «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського. Завдяки підтримці Ю. Шумського та П. Саксаганського О. Петрусенко поступила в Київський музично-драматичний інститут ім. М. В. Лисенка (навчалась в 1923-1924 рр.), але через складні сімейні обставини та брак коштів залишила його і стала професійною артисткою, не маючи повноцінної музичної освіти. Як оперна співачка, вона дебютувала у 1927 р. в опері «Черевички» (П. Чайковський) у Казанському оперному театрі. Працювала в оперних театрах Баку, Свердловська та інших міст. З 1934 р. – у Київському театрі опери та балету. Виконувала партії: Наталка («Наталка Полтавка» М. В. Лисенка), Одарка («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Аїда («Аїда» Дж. Верді), Тоска («Тоска» Дж. Пуччіні), Тетяна («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Ярославна («Князь Ігор» О. Бородіна), Ліза («Пікова дама» П. Чайковського), «Снігуронька», «Царевна-наречена» М. Римського-Корсакова) та ін. Співачка виконувала українські народні пісні: «Там, де ятрань круто в’ється», «Ой, не світи, місяченьку!», «Гандзя», «Стоїть гора високая» та багато інших, а також романси. Займалася концертною діяльністю. ЇЇ голос мав магічну силу і чудодійний вплив на слухача. ЇЇ називали «український соловейко». Оксана Петрусенко померла 15 липня 1940 р. (через вісім днів після народження сина). Херсонці шанують пам'ять Оксани Петрусенко. Проведення щорічного, починаючи з 2000 р., Всеукраїнського конкурсу солістів-вокалістів ім. Оксани Петрусенко на базі Херсонського музичного училища та Херсонського академічного музично-драматичного театру ім. Миколи Куліша є визнанням величі славетної співачки, народної артистки України.