Найяскравіша, найпомітніша і найбільш світлоголова частина людства нарешті здобула своє власнє довгоочікуванє і заслуженє свято. Світла дата 31 травня оголошена Всесвітнім днем блондинок. Героїні безлічі анекдотів, заручниці перекису водню та перукарського мистецтва, невинні жертви гламуру, володарки соляріїв і силікону, улюблениці справжніх джентльменів і власниці гіпержіночої логіки, всі вони гідно відзначили цю дату вперше у 2006 році. Перше святкування Всесвітнього дня блондинок пройшло зі справжнім шиком. Відбулася церемонія вручення премії Діамантова шпилька, приуроченої до святкування – це перша спеціальна премія для блондинок - талановитих, розумних, успішних, модних і нескінченно жіночних ... Словом, найбільш блондинистих блондинок нашого часу. Як вважають вчені, справжня блондинка – явище рідкісне, і за їхніми підрахунками вже до 2202 блондинки остаточно зникнуть з лиця Землі. Тільки за останні 50 років число блондинів і блондинок скоротилося з 49 до 14 відсотків від загального числа жителів планети. А причин тому кілька ... По-перше, щоб дитина народилася блондином, в обох батьків повинно бути світле волосся. По-друге, в країнах, де переважає темний колір волосся, населення неухильно зростає, а ось європейці - німці, скандинави, росіяни, які є носіями «білявого гена» - все частіше обмежуються однією дитиною. Остання людина зі світлим волоссям народиться, на думку вчених, у Фінляндії, де проживає найбільше число світловолосих людей на душу населення.

Всесвітній день боротьби з тютюнопалінням — встановлений у 1987 році Всесвітньою організацією охорони здоров'я, відзначається 31 травня кожного року. В цей день по всьому світу проходять антитютюнові акції. У березні 2006 року Верховна Рада України ратифікувала Рамкову конвенцію ВООЗ з боротьби проти тютюну. Конвенція зобов'язує учасників вживати конкретних заходів, спрямованих на подолання тютюнової пандемії. Причиною появи боротьби з тютюнопалінням є передчасна смертність та хвороби в усьому світі, яким людство здатне запобігти. На сьогоднішній день, за даними звіту Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), від вживання тютюну щороку помирає понад 5 мільйонів людей; очікується, що до 2030 року ця цифра зросте до 8 мільйонів смертей щорічно. У Європейському регіоні тютюн винен у смерті близько 1,6 мільйона людей на рік. Основними причинами смертей, пов'язаних із тютюнокурінням, є серцево-судинні захворювання (47%); захворювання органів дихання (19%); рак легень (16%); інші види раку (9%) ін. причини (9%). Близько 70%, пов'язаних із тютюном, смертей сталися з людьми віком від 35 до 69 років, а це означає, що кожен померлий у цій віковій групі втратив у середньому 19 років життя. В Україні палить близько 11, 5 млн жителів, з них — 9,1 млн чоловіків та 2,5 млн жінок. У відсотковому відношенні — 60% і 11,2%, відповідно. Приблизно третина населення у віці від 18 до 25 років — є постійними курцями. Більш, як половина всіх курців свою першу сигарету викурили у віці до 12 років. Міжнародний день відмови від паління (англ. Great American Smokeout) відзначається також у третій четвер листопада. Він був встановлений Американським онкологічним товариством (англ. American Cancer Society) в 1977 році. ВООЗ повідомляє про більш ніж 25 захворюваннь, перебіг яких погіршується під впливом куріння (серцево-судинні, легеневі та онкологічні захворювання). Серйозні наукові докази зв'язку раку легень та інфаркту міокарда з курінням були приведені в багаторічному дослідженні британських учених British Doctors Study. Всесвітній день без тютюну входить в систему всесвітніх і міжнародних днів ООН.

27 травня 2018 р. виповнюється 40 років з часу відкриття Херсонського художнього музею імені Олексія Шовкуненка (1978). Розміщується в колишній будівлі міської ратуші. У цій споруді можна побачити сплетення декількох архітектурних стилів, але будівля виглядає єдиним архітектурним цілим. У 1890 році археолог і громадський діяч Віктор Іванович Гошкевич заснував у Херсоні археологічний музей. У 1909 році він передав музей у подарунок місту. В експозиції музею була представлена не тільки велика нумізматична колекція та археологічні знахідки, але й картини та ікони. У 20-30 роки XX століття колекція музею поповнилася творами західноєвропейських майстрів. У роки фашистської окупації гітлерівці вивезли з Херсона в Німеччину й Румунію більшу частину музейних цінностей. Після звільнення міста у березні 1944 року почалися пошуки втрачених цінностей. Історико-археологічний музей незабаром відновив свою роботу. Однак художній відділ удалося відкрити лише у 1966 році. На базі художнього відділу краєзнавчого музею та ленінградської колекції у 1978 році й був створений Херсонський художній музей. У перші дні існування в колекцію музею було передано значне число експонатів з фондів Міністерств культури СРСР й України, Спілок художників СРСР й України. У 1981 році О. В. Шовкуненко, дружина народного художника СРСР О. О. Шовкуненка, подарувала музею більше 100 творів свого чоловіка. В теперішній час художня колекція музею нараховує понад 10000 експонатів і є однією з найцікавіших музейних зібрань України. Тут представлені твори українського і зарубіжного живопису, графіки, скульптури, декоративно-ужиткового мистецтва, починаючи зі зразків російського іконопису XVII століття і до робіт сучасних херсонських художників.

Щороку, 22 травня, світ відзначає Міжнародний день біорізноманіття, проголошений Генеральною Асамблеєю Організацій Об’єднаних Націй у 2000 році на честь прийняття 22 травня 1992 року Конвенції про біорізноманіття. Відповідно до повідомлення Секретаріату Конвенції про біорізноманіття, темою цьогорічного Міжнародного дня біорізноманіття є відзначення 25-річчя набрання чинності Конвенцією про біорізноманіття. Міжнародний день біорізноманіття це ще одна нагода звернути увагу владних структур та громадськості на проблему безповоротної втрати на Землі багатьох представників флори та фауни, впровадження заходів, спрямованих на досягнення трьох основних цілей Конвенції про біорізноманіття – збереження біорізноманіття та екосистем, стале використання компонентів біорізноманіття та отримання вигод від використання генетичних ресурсів, зокрема включення питань збереження біорізноманіття у галузеві національні та місцеві стратегічні документи розвитку та просторового планування і мобілізації всіх можливих ресурсів для досягнення цілей Стратегічного плану з біорізноманіття на 2011 – 2020 роки та його завдань Айті (прийнятих під час Десятої наради Конференції Сторін Конвенції про біорізноманіття (м. Нагоя, Японія, 18 – 29 жовтня 2010 р.)).

Складно собі уявити сучасне життя без досягнень науки. Адже лише завдяки науці людство досягло прогресу розвитку пройшло шлях від перших спроб вивчення світу до космічних польотів та нанотехнологій. Щоб оцінити заслуги науки перед суспільством, у третю суботу травня в Україні відзначається професійне свято працівників науки. Свято запроваджене в Україні «…на підтримку ініціативи відомих вчених, наукових установ, а також професійних спілок України…» згідно з Указом Президента України «Про День науки» від 14 лютого 1997 року № 145/97. Мета цього свята – вшанування наукових традицій, досягнень учених, якими ми цілком справедливо пишаємося, і на яких покладаємо великі сподівання. Науковий потенціал Україні вважається одним з найкращих в Європі. Українські вчені є авторами безлічі винаходів у різних областях науки. Щиро вітаємо науковців зі святом творчої праці – Днем науки! Бажаємо усім науково-педагогічним працівникам, ученим, молодим науковим дослідникам міцного здоров’я, невтомності у новаторському пошуку, втілення інноваційних проектів задля прогресу та розвитку!

18-го травня, починаючи з 1994-го року в Україні, згідно Указу Президента України №165/94 від 14.04.1994 р., відзначається День скорботи і пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу. З 2014 року цей день в Україні також визначено як День боротьби за права кримськотатарського народу. Один з найбільших злочинів радянського режиму – Депортація кримських татар, сталася 18-20 травня 1944-го року. Увесь кримськотатарський народ радянська влада звинуватила у співпраці з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни. Переселенню піддалися старі, жінки і діти, цілі родини. Солдати і офіцери о третій годині ночі вривалися в будинки, депортованим відводили від декількох хвилин до півгодини на збори. Зануривши на машини людей відправляли на найближчу станцію, вантажили в товарні вагони по 40 осіб, а то і більше в кожен вагон. Звідти ешелони відправляли в місця заслання до Середньої Азії. Загальна кількість вигнаного з Криму корінного народу склала більше, ніж 250 тисяч осіб. Дорогою і протягом першого року перебування на нових землях загинуло понад 30 тисяч людей. Депортація – примусове або насильницьке переселення одних людей іншими за межі певної території – найдавніше явище. Це своєрідний «інструмент» боротьби за примарну владу. Ефективність подібного методу вкрай сумнівна і не витримує жодної здорової критики. Більш того, виступаючи в якості тимчасового заходу таке «вирішення проблеми» лише додає цих проблем, породжуючи горе, приховану ненависть, біль і страждання, які в свою чергу, неодмінно мають зворотний, дуже потужніший ефект. 5 вересня 1967 року Указом Президії Верховної Ради СРСР №493 з кримських татар були зняті звинувачення у зраді, але вони так і не отримали права повернутися на історичну батьківщину. Лише 14 листопада 1989 року Верховна Рада СРСР прийняла Декларацію "Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, підданих примусовому переселенню, і забезпечення їх прав", започаткувавши процес політичної реабілітації депортованих за національною ознакою.

День Європи – це символ започаткування нової успішної моделі мирної співпраці між державами, що ґрунтується на спільних цінностях та інтересах. 9 травня 1950 р. міністр закордонних справ Франції Робер Шуман виголосив план виходу Європи з післявоєнної кризи (Декларація Шумана). Першим кроком на шляху до практичної реалізації ідеї створення єдиної Європи він запропонував об’єднання вугільної та сталеливарної промисловості, що привело до появи 16 липня 1952 року першої з трьох європейських інституцій, на основі яких створено Європейський Союз – Європейського Співтовариства вугілля та сталі. Рішення щодо відзначення Дня Європи в Європейському Союзі було прийнято у 1985 році на Саміті Ради ЄС у Мілані. Відтоді це свято відзначається кожного року 9 травня. До 1997 року це свято мало переважно культурно-мистецьку спрямованість та носило обмежений характер. У 1997-1998 роках до святкування Дня Європи залучилися держави-кандидати на вступ до ЄС. У цих країнах святкування набуло певного політичного забарвлення і було спрямоване на формування громадської думки стосовно підтримки вступу до Євросоюзу. На сьогодні День Європи поряд з єдиною європейською валютою євро, синім прапором на якому зображено коло золотих зірок, та гімном є політичним символом та атрибутом Європейського Союзу. В Україні «…враховуючи стратегічний курс України на європейську інтеграцію…» День Європи відзначається з 2003 року в третю суботу травня згідно з Указом Президента України «Про День Європи» від 19 квітня 2003 р. № 339/2003. Відзначення Дня Європи в Україні − це важливий крок у зміцненні самоідентифікації України як європейської держави, причетної до традицій і цінностей Європи.

У культурі кожного народу є речі, які яскраво відображають його особливу національну традицію. Вишиванка – яскравий приклад і підтвердження цьому. Історія вишиванки своїми витоками сягає в незапам’ятні часи. Ще за свідченням знаменитого давньогрецького історика, географа і мандрівника Геродота, елементами вишиванки був прикрашений одяг скіфів, які проживали в наших землях в період VIII ст. до н. е. - IV ст. н. е. У ході сучасних досліджень, наприклад, на Черкащині, були знайдені срібні бляшки з фігурками чоловіків. Датування знахідок VI ст. День вишиванки – поки ще не офіційне і відносно нове народне свято, покликане сприяти єдності і культурному відродженню всього багатонаціонального українського народу. Воно відзначається в третій четвер травня.

15 травня 2018 р. виповнюється 90 років від дня народження П. А. Райко – української художниці з наївного мистецтва, життя якої пов’язане з Херсонщиною. Райко Пелагея Андріївна (дівоче прізвище Солдатова народилась 15 травня 1928 в м. Цюрупинськ, Херсонської області. Не маючи художньої освіти, у 69-річному віці почала малювати. Образна система мисткині поєднувала християнську, радянську та язичницьку символіки. Розписала власний будинок, літню кухню, хвіртки, паркани і гаражні ворота, використовуючи найпростіші та найдешевші фарби – емаль ПФ, де відтворила власну біографію, своїх родичів, домашніх тварин, картини природи. На фарби і пензлі витрачала майже всю свою мізерну пенсію. Після смерті художниці 15 січня 2004р., її хату придбало подружжя шанувальників мистецтва з Канади, завдяки яким хата й досі збереглася. На їх прохання хату доглядають місцеві жіночки. Але через плин часу почали тріскатися стіни, лущитися фарба. Був створений благодійний фонд імені Райко, що збирав кошти на популяризацію її творчості. Однак питання збереження оригінальних розписів хати лишається відкритим. 2013 року Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара» організував експедицію на Херсонщину до хати Поліни Райко і заявив про готовність взяти її під свою опіку. Будинок Пелагеї Райко охороняється Законом України «Про охорону культурної спадщини». Цінність її творчості підтверджена багатьма як українськими, так і іноземними експертами.

Міжнародний день сім’ї встановлений Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 році і відзначається щорічно 15 травня (резолюція A/RES/47/237 від 20.09.1993 р.). Встановлення цього дня покликане звернути увагу громадськості різних країн на численні проблеми сім’ї. На думку Генерального секретаря ООН Кофі Аннана, коли зневажаються основні права однієї сім’ї - єдність всієї людської сім’ї, членами якої вони є, перебуває під загрозою. Будучи одним із основних інститутів суспільства, першою сходинкою соціалізації людини, сім’я розвивається та видозмінюється разом із навколишнім світом, по-своєму реагуючи на вимоги часу, відповідаючи на громадські потреби і сама формує їх. Сім’я як основний елемент суспільства була і залишається берегинею людських цінностей, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. Завдяки сім’ї міцніє і розвивається держава, зростає добробут народу! У всі часи по відношенню держави, а також по становищу сім’ї в суспільстві говорили про розвиток країни. Це тому, що щасливий союз сім’ї і держави – необхідна запорука процвітання і добробуту її громадян. З сім’ї починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Вона - джерело любові, поваги, солідарності та прихильності, те, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина. Благополуччя родини – ось мірило розвитку і прогресу країни.

День матері – міжнародне свято, яке офіційно відзначається щорічно, починаючи з 2000 року у другу неділю травня. У 2017 р. День матері українці будуть святкувати 14 травня. В Україні жінка спокон віку асоціювалася з берегинею сім'ї. Величезну роль у вихованні дітей відіграє перша, найрідніша у світі людина – мама. Від неї залежить виховання дитини і вона прищеплює любов до рідної землі. День Матері відзначають у другу неділю травня, який вважається місяцем Пречистої Діви Марії. До Матері Божої звертаються християни, просячи заступництва та допомоги. У травні, коли Природа-Мати виряджає свою Доню-Землю в пишному уборі весняних квітів у дорогу життя, праці та радості, люди висловлюють подяку материнській самопожертві й відзначають День Матері. Богородиця посідає чільне місце в релігійній свідомості українців. Це пов'язане з ментальністю та суспільним ладом. Ще здавна князі благали її про заступництво, віддавали честь і хвалу Марії за перемогу в битвах. Богородиця стала опікункою лицарів українського духу – козацтва. Особливого поширення це свято набуло на Західній Україні. Серед української громади День Матері вперше влаштував Союз українок Канади в 1928 році. Наступного року це свято відзначалося вже й у Львові. Ініціатором урочистостей була Олена Киселівська, редактор тижневика «Жіноча доля». Також, 1929 року «Союз українок» зініціював впровадження цього свята на Тернопільщині. Організації «Просвіта», «Рідна школа», «Пласт», «Сокіл» та інші організовували концерти, конференції, фестивалі по всій Східній Галичині. Відтоді, День Матері відзначали дуже широко.У 1939 свято заборонила радянська влада. З 1990 року завдяки зусиллям громадських організацій, зокрема Союзу українок, Свято матері повернулося в Україну. За часів незалежної України свято встановлено «…на підтримку ініціативи Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, міжнародної організації «Жіноча громада», Спілки жінок України, громадської організації «Союз українок…» згідно з Указом Президента України «Про День матері» від 10 травня 1999 року № 489/99. У Львові з 2010 року на центральних вулицях міста у другу неділю травня жінкам дарують приємні дрібнички, вітаючи зДнем Матері і Днем Української жінки. Акцію щороку організовує громадська організація «Борець».

День Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні – державне свято в Україні, який офіційно відзначають 9 травня, починаючи із 2016 року. «День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні» встановлено як державне свято внаслідок ухвалення 9 квітня 2015 року Верховною Радою України проекту закону № 2539 «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 - 1945 років» в рамках голосування за пакет законів про декомунізацію. Новий зміст відзначення Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні включає в себе:

1. переосмислення подій Другої світової війни, руйнування радянських історичних міфів, чесний діалог навколо складних сторінок минулого;
2. рівне вшанування пам'яті кожного, хто боровся з нацизмом, підкреслення солідарності та бойового братерства усіх Об'єднаних Націй, як держав, так і бездержавних тоді народів (євреїв, українців та ін.);
3. перенесення акценту з історії військових дій на історії конкретних людей, а відтак відмову від святкування на користь вшанування.

Офіційним символом святкування Дня Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, як і Дня пам'яті та примирення, є квітка червоного маку – загальноприйнятий у світі символ відзначення пам'ятних днів Другої світової війни. В Україні використовується у власній стилізації, розробленій харківським дизайнером Сергієм Мішакіним. Гаслом обох пам'ятних днів є «1939-1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо». Друга світова війна – глобальний військовий конфлікт в історії Землі та причина найбільших трагедій ХХ століття. У війні взяли участь 80% людства, бойові дії велися 2/3 існуючих на той момент держав. Війна розпочалася 1 вересня 1939 р. із вторгнення військ нацистської Німеччини до Польщі, а завершилася 2 вересня 1945 р. із беззастережною капітуляцією Японії.

8 травня щорічно відзначається Всесвітній день Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Цей день був заснований на честь швейцарського гуманіста, лікаря і громадського діяча Анрі Дюнана (1828-1910), який народився в цей день. Він прославився тим, що за його ініціативою в середині 19 століття почали створюватися групи добровольців, які займалися наданням допомоги пораненим бійцям. У лютому 1863 року Женевське суспільство створило і профінансувала комісію з п'яти чоловік. До її складу входило три лікаря. Ця комісія стала основою Міжнародного комітету по наданню допомоги пораненим солдатам. З 1880 року організація отримала назву Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ). Спочатку діяльність організації поширювалася тільки на учасників воєн, поранених у битвах. Потім допомогу почали надавати і мирному населенню. За пропозицією Жана Анрі Дюнана, 22 серпня 1864 року в Швейцарії була підписана конвенція, спрямована на поліпшення рівня життя людей, які постраждали під час військових дій. У даному документі також було зазначено, що лікарі і медперсонал повинні мати свій універсальний відмітний знак. В якості такого символу був вибраний червоний хрест, розташований на білому тлі. У 1906 році в Османській імперії була створена благодійна організація Червоний Півмісяць. У мусульманських країнах вона стала аналогом Червоного Хреста. У жовтні 1986 року відбулася 25-та міжнародна конференція. На ній було затверджено нову назву організації – Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (МКЧХ). Головним завданням національних товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця є здійснення гуманітарних програм в інтересах населення: вони надають соціальну допомогу й підтримку, готують співробітників і волонтерів до реагування в екстремальних ситуаціях, навчають прийомам надання першої допомоги, возз’єднують родини, розлучені збройними конфліктами й стихійними лихами, поширюють інформацію про гуманітарні цінності й норми міжнародного гуманітарного права.

7 травня в Україні святкують Міжнародний день радіо. Цього дня у 1895 році відомий фізик Олександр Попов презентував світу свій винахід – перший радіоприймач і продемонстрував його роботу. Видатний електротехнік одним з перших спробував перетворити електромагнітні коливання в зрозумілу ретрансляційну людську мову і таким чином створив перший прототип радіоприймача. Відтоді радіо посіло провідне місце в різних галузях життя. Це і техніка, і військова справа, і розважальні технології. Щорічно День радіо стали святкувати з 1945 року. А в незалежній Україні у 1994 році Президент затвердив цю дату, як День працівників радіо, телебачення і зв’язку. Настільки звичне для нас явище, як радіосигнал, ще сто років тому вважалося чимось надприродним. Стрімкий розвиток радіотехнологій призвів до того, що зараз на основі перших розробок Попова створено такі революційні явища, як телебачення і мобільний зв'язок. Для студентів радіотехнічних ВНЗ це також особливий день. Молодь організовує різні заходи, які цікаві широкому колу глядачів і учасників. Основне шоу, яке користується найбільшою популярністю серед студентів – це вечірки у форматі Openair. Приємна атмосфера свята і свободи подарує незабутні враження.

5 травня 2018 р. виповнюється 80 років від дня народження Ю.Я. Іщенка – українського композитора, уродженця Херсона. Після закінчення композиторського факультету по класу професора А. Я. Штогаренка (1955–1960) та аспірантури (1961–1964) майже 40 років працював у Національній музичній Академії України, навчаючи та виховуючи молодих композиторів. Серед його учнів – В. Журавицький, А. Загайкевич, В. Рунчак, Б. Стронько, О. Шимко, Г. Овчаренко, І.Пясковський (факультативно), О. Любинецька, В. Гаврик, Н. Жанцанноров (Монголія), Хурі Утаф (Ліван) та багато інших. Педагогічну роботу поєднує з плідною творчою діяльністю. У творчому доробку композитора – численні твори найрізноманітніших жанрів та форм від опер, симфоній та концертів (для скрипки, віолончелі, кларнету, гобою та фортепіано) – до камерних творів (серед яких 12 квартетів, квінтети, тріо, сонати для різних інструментів у супроводі фортепіано, цикли для фортепіано) та хорів. Як композитор Іщенко продовжує плідно розвивати традиції шкіл двох видатних українських композиторів — Бориса Лятошинського та Андрія Штогаренка. Юрій Якович – заслужений діяч мистецтв України, професор кафедри композиції та оркестрування Національної музичної академії України ім. П. Чайковського, кандидат мистецтвознавства, лауреат Премії ім. Б. Лятошинського, лауреат Премії ім. М. Лисенка, лауреат Всеукраїнського конкурсу композиторів «Духовні псалми». Творчий доробок: «Гуцульська пісня» для скрипки та фортепіано (1959), Обробка української нар. пісні «Тече річка невеличка» для баритона та ф-но (1961), «Київський альбом», шість п'єс для фортепіано (1966), Два романси для мецо-сопрано та ф-но на вірші українських поетів: «Розстріляли трьох» (В.Коротич), «Я із надій будую човен» (В.Симоненко) (1972), «Кобзареві думи», камерна кантата на вірші Т.Шевченка для баса та камерного оркестру у 5-ти частинах (1984), «П'ять краєвидів для фортепіано» (дитячі п'єси) (1996) «Хваліть Господа з небес». Варіації та фуга на теми М. Березовского для великого симфонічного оркестру (2006) та ін.