16 травня виповнюється 130 років від дня народження Ігоря Сєвєряніна – російського поета «Срібної доби». Ігор Васильович Сєвєрянін (справжнє прізвище Лотарьов) народився 4 (16) травня 1887 р. у Санкт-Петербурзі в сім’ї офіцера. Навчався в Череповецькому реальному училищі, потім поїхав на Далекий Схід. Захоплення поезією в житті Сєвєряніна з’явилося ще в дитинстві. Перший вірш поета було опубліковано в журналі «Дозвілля і діло» в 1905 р. Вірші Сєвєряніна, видавані на ранньому етапі його творчості, не отримали великої популярності читачів, а також уваги критики. Це, наприклад, «Зірниці думки» (1908), «Інтуїтивні фарби» (1908), «Кольє принцеси» (1910), «Електричні вірші» (1910). Поезія Сєвєряніна стала охоче друкуватися після видання збірки «Інтуїтивні фарби» в 1909 р. Тоді Лев Толстой з обуренням відзначив його відверті, сміливі вірші. У 1911 році організував у Петербурзі літературну групу «Асоціація егофутуристів». Він сформулював програму егофутуристів, що передбачала самоствердження особистості, пошук нового без заперечення старого, сміливі образи, епітети, асонанси й дисонанси тощо. У розпал Першої світової війни він випустив збірку «Ананаси в шампанському» (1915). Цією збіркою він утвердив право поета залишатися аполітичним та писати так, як йому властиво. Багато його віршів відрізнялись манірністю; надлишкова пристрасть до неологізмів та іншомовної лексики приводила поета на межу несмаку. В той же час Сєвєряніну належить ціла низка творів, для яких характерні барвистість, виразність і мелодійність поетичного мовлення, складна рима, наявність оригінальних віршованих форм. У московському видавництві «Гриф» 1918 р. поет видав свою першу книжку віршів «Громокипящий кубок» і його творчість досягла найвищої популярності. Ігор Сєвєрянін свідомо культивував образ вишуканого поета-кумира. Він з'являвся на поетичних вечорах з орхідеєю, називав свої вірші «поезами», читав у наспівувальному ритмі, що підкреслювало мелодійність його віршів. У 1918 році обраний «королем поетів» (суперниками виступали В. Маяковсь-кий, К. Бальмонт). У цьому ж році їде до Естонії. Під час еміграції творчість Ігоря Сєвєряніна не стоїть на місці. Поет видає 17 книг. Вірші Сєверяніна цього періоду значно відрізняються від ранньої лірики. Поет помер 20 грудня 1941 р. у Талліні.

НЕ БОЛЕЕ ЧЕМ СОН

Мне удивительный вчера приснился сон:

Я ехал с девушкой, стихи читавшей Блока.

Лошадка тихо шла. Шуршало колесо.

И слёзы капали. И вился русый локон...

И більше ничего мой сон не содержал...

Но потрясённый им, взволнованный глубоко,

Весь день я думаю, встревоженно дрожа,

О странной девушке, не позабывшей Блока...