Щороку, 22 травня, світ відзначає Міжнародний день біорізноманіття, проголошений Генеральною Асамблеєю Організацій Об’єднаних Націй у 2000 році на честь прийняття 22 травня 1992 року Конвенції про біорізноманіття. Відповідно до повідомлення Секретаріату Конвенції про біорізноманіття, темою цьогорічного Міжнародного дня біорізноманіття є відзначення 25-річчя набрання чинності Конвенцією про біорізноманіття. Міжнародний день біорізноманіття це ще одна нагода звернути увагу владних структур та громадськості на проблему безповоротної втрати на Землі багатьох представників флори та фауни, впровадження заходів, спрямованих на досягнення трьох основних цілей Конвенції про біорізноманіття – збереження біорізноманіття та екосистем, стале використання компонентів біорізноманіття та отримання вигод від використання генетичних ресурсів, зокрема включення питань збереження біорізноманіття у галузеві національні та місцеві стратегічні документи розвитку та просторового планування і мобілізації всіх можливих ресурсів для досягнення цілей Стратегічного плану з біорізноманіття на 2011 – 2020 роки та його завдань Айті (прийнятих під час Десятої наради Конференції Сторін Конвенції про біорізноманіття (м. Нагоя, Японія, 18 – 29 жовтня 2010 р.)).

Це свято було встановлено постановою Президії Верховної Ради Української РСР від 30.01.91 N 568-I «Про День слов’янської писемності і культури». Щорічно 24 травня у всіх слов’янських країнах урочисто прославляють святих Кирила і Мефодія — творців слов’янської писемності. 24 травня православна церква згадує святих рівноапостольних братів Кирила і Мефодія. Брати були православними ченцями, слов’янську абетку створили у грецькому монастирі. Слов’янська писемність була створена в IX столітті, близько 862 року. Новий алфавіт отримав назву «кирилиця» на ім’я візантійця Костянтина, який, прийнявши чернецтво, став Кирилом. А допомагав йому в богоугодній справі освіти слов’янських народів старший брат Мефодій. Кирило створив слов’янську абетку на основі грецької, суттєво змінивши її, щоб передати слов’янську звукову систему. Були створені дві абетки — глаголиця і кирилиця. Святкування пам'яті святих братів ще в старі часи мало місце у всіх слов'янських народів, але потім, під впливом різних історичних і політичних обставин, було забуте. На початку XІX століття, разом із відродженням слов'янських народностей, відновилася й пам'ять про слов'янських первоучителів. У 1863 році на Русі була прийнята постанова святкувати пам'ять святих Кирила й Мефодія 11 травня (24 травня за новим стилем). Одночасно зі створенням абетки було розпочато роботу над перекладом з грецької на слов'янську Євангелія та Псалтиря. Кирило та Мефодій переклали зі старогрецької мови багато книг, що започаткувало слов'янську літературну мову і книжкову справу. У середньовічній Європі слов'янська мова стала третьою мовою після грецької та латинської, за допомогою якої поширювалося слово Боже. Двадцятирічна просвітницька діяльність Кирила та Мефодія і їх учнів мала всеслов’янське значення: вони підняли освіту і спільну культуру слов’янських народів на високий щабель, заклавши тим самим основи церковнослов’янської писемності, фундамент усіх слов`янських літератур. В Україні День слов’янської писемності й культури встановлено, відповідно до Указа Президента України від 17 вересня 2004 року № 1096/2004 і відзначається щорічно 24 травня.

Щорічно у третій четвер травня українці та друзі України в усьому світі відзначають День вишиванки – одне з найбільш самобутніх свят, присвячених розквіту української культури. За традицією, в цей день всі охочі приходять на роботу або навчання у самому пізнаваному елементі українського костюма – у вишиванці. По всьому світу проводяться святкові ходи, акції та флешмоби в підтримку української культури. Вишиванка – візитна картка України і відзначається в будній день. Історія української вишиванки налічує близько тисячі років. Традиція її носіння ріднить її з традиціями інших слов'янських народів, до національних костюмів яких також входять вишиті сорочки з орнаментом. Вишиванка протягом багатьох століть використовувалася українцями в повсякденному гардеробі, але водночас сприймалася як оберіг – символ здоров'я та краси. Вважалося, що орнамент вишиванки захищає від недобрих поглядів, невдач та хвороб. Дівчата шили вишиванки до свого весілля – в якості приданого. Відомо, що українські чумаки, які проводили життя в довгих мандрах, довіряли шиття своєї вишиванки лише одній обраній дівчині. Вишиванки не втрачають актуальності й сьогодні – їх все частіше носять як елемент повсякденного одягу. Дизайн вишиванок часто використовується в сучасних модних колекціях. Вважається, що традиція, яка з часом переросла у День вишиванки, була покладена ініціативою студентки Чернівецького національного університету Лесі Воронюк в 2006 році. За сприяння діаспор День вишиванки відзначають у США, Канаді, країнах Європи, Австралії та ін. У 2013 році свято вперше дістало державну підтримку.

Складно собі уявити сучасне життя без досягнень науки. Адже лише завдяки науці людство досягло прогресу розвитку пройшло шлях від перших спроб вивчення світу до космічних польотів та нанотехнологій. Щоб оцінити заслуги науки перед суспільством, у третю суботу травня в Україні відзначається професійне свято працівників науки. Свято запроваджене в Україні «…на підтримку ініціативи відомих вчених, наукових установ, а також професійних спілок України…» згідно з Указом Президента України «Про День науки» від 14 лютого 1997 року № 145/97. Мета цього свята – вшанування наукових традицій, досягнень учених, якими ми цілком справедливо пишаємося, і на яких покладаємо великі сподівання. Науковий потенціал Україні вважається одним з найкращих в Європі. Українські вчені є авторами безлічі винаходів у різних областях науки. Щиро вітаємо науковців зі святом творчої праці – Днем науки! Бажаємо усім науково-педагогічним працівникам, ученим, молодим науковим дослідникам міцного здоров’я, невтомності у новаторському пошуку, втілення інноваційних проектів задля прогресу та розвитку!

День Європи – це символ започаткування нової успішної моделі мирної співпраці між державами, що ґрунтується на спільних цінностях та інтересах. 9 травня 1950 р. міністр закордонних справ Франції Робер Шуман виголосив план виходу Європи з післявоєнної кризи (Декларація Шумана). Першим кроком на шляху до практичної реалізації ідеї створення єдиної Європи він запропонував об’єднання вугільної та сталеливарної промисловості, що привело до появи 16 липня 1952 року першої з трьох європейських інституцій, на основі яких створено Європейський Союз – Європейського Співтовариства вугілля та сталі. Рішення щодо відзначення Дня Європи в Європейському Союзі було прийнято у 1985 році на Саміті Ради ЄС у Мілані. Відтоді це свято відзначається кожного року 9 травня. До 1997 року це свято мало переважно культурно-мистецьку спрямованість та носило обмежений характер. У 1997-1998 роках до святкування Дня Європи залучилися держави-кандидати на вступ до ЄС. У цих країнах святкування набуло певного політичного забарвлення і було спрямоване на формування громадської думки стосовно підтримки вступу до Євросоюзу. На сьогодні День Європи поряд з єдиною європейською валютою євро, синім прапором на якому зображено коло золотих зірок, та гімном є політичним символом та атрибутом Європейського Союзу. В Україні «…враховуючи стратегічний курс України на європейську інтеграцію…» День Європи відзначається з 2003 року в третю суботу травня згідно з Указом Президента України «Про День Європи» від 19 квітня 2003 р. № 339/2003. Відзначення Дня Європи в Україні − це важливий крок у зміцненні самоідентифікації України як європейської держави, причетної до традицій і цінностей Європи.

Музеї є безцінними джерелами пізнання, які освячують наше долучення до культурно-історичних цінностей і духовних реліквій. Самовіддана праця музейних працівників – вірних служителів часу – відзначається високим професіоналізмом, подвижництвом, сприяє примноженню нетлінних духовних надбань. Міжнародний день музеїв – щорічне свято музейництва, яке відзначається 18 травня. Вперше Міжнародний день музеїв відсвяткували в усьому світі 1977 року, коли у Москві та Ленінграді відбулась11 генеральна конференція Міжнародної ради музеїв. Тоді ж запропонували й девіз свята : «Музеї – важливий засіб культурного обміну, збагачення культур і розвитку взаєморозуміння, співробітництва й миру між народами». І великі, і зовсім маленькі музеї святкують цей день надзвичайно урочисто – влаштовують виставки, концерти, дні відкритих дверей, коли всі бажаючі можуть відвідати музеї безкоштовно, проводять екскурсії. В Україні налічується майже 500 музеїв, тоді як у радянські часи їх було тільки 190. Наведена цифра включає в себе як державні музейні заклади, так і комунальні та приватні. Окрім них, існують ще громадські музеї, яких понад 2 тисячі. За розгалуженістю музейної мережі і за багатством культурної спадщини Україна посідає чільне місце в Європі. Музеї – це справжні культурні скарбниці України, що стверджують сучасне, пов'язують нас із минулим. Це подарунок нащадкам, наше послання в майбутнє!

18-го травня, починаючи з 1994-го року в Україні, згідно Указу Президента України №165/94 від 14.04.1994 р., відзначається День скорботи і пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу. З 2014 року цей день в Україні також визначено як День боротьби за права кримськотатарського народу. Один з найбільших злочинів радянського режиму – Депортація кримських татар, сталася 18-20 травня 1944-го року. Увесь кримськотатарський народ радянська влада звинуватила у співпраці з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни. Переселенню піддалися старі, жінки і діти, цілі родини. Солдати і офіцери о третій годині ночі вривалися в будинки, депортованим відводили від декількох хвилин до півгодини на збори. Зануривши на машини людей відправляли на найближчу станцію, вантажили в товарні вагони по 40 осіб, а то і більше в кожен вагон. Звідти ешелони відправляли в місця заслання до Середньої Азії. Загальна кількість вигнаного з Криму корінного народу склала більше, ніж 250 тисяч осіб. Дорогою і протягом першого року перебування на нових землях загинуло понад 30 тисяч людей. Депортація – примусове або насильницьке переселення одних людей іншими за межі певної території – найдавніше явище. Це своєрідний «інструмент» боротьби за примарну владу. Ефективність подібного методу вкрай сумнівна і не витримує жодної здорової критики. Більш того, виступаючи в якості тимчасового заходу таке «вирішення проблеми» лише додає цих проблем, породжуючи горе, приховану ненависть, біль і страждання, які в свою чергу, неодмінно мають зворотний, дуже потужніший ефект. 5 вересня 1967 року Указом Президії Верховної Ради СРСР №493 з кримських татар були зняті звинувачення у зраді, але вони так і не отримали права повернутися на історичну батьківщину. Лише 14 листопада 1989 року Верховна Рада СРСР прийняла Декларацію "Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, підданих примусовому переселенню, і забезпечення їх прав", започаткувавши процес політичної реабілітації депортованих за національною ознакою.

Міжнародний день сім’ї встановлений Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 році і відзначається щорічно 15 травня (резолюція A/RES/47/237 від 20.09.1993 р.). Встановлення цього дня покликане звернути увагу громадськості різних країн на численні проблеми сім’ї. Будучи одним із основних інститутів суспільства, першою сходинкою соціалізації людини, сім’я розвивається та видозмінюється разом із навколишнім світом, по-своєму реагуючи на вимоги часу, відповідаючи на громадські потреби і сама формує їх. Сім’я як основний елемент суспільства була і залишається берегинею людських цінностей, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. Завдяки сім’ї міцніє і розвивається держава, зростає добробут народу! З сім’ї починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Вона - джерело любові, поваги, солідарності та прихильності, те, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина. Благополуччя родини - ось мірило розвитку і прогресу країни.

День Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні – державне свято в Україні, який офіційно відзначають 9 травня, починаючи із 2016 року. «День Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні» встановлено як державне свято внаслідок ухвалення 9 квітня 2015 року Верховною Радою України проекту закону № 2539 «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 - 1945 років» в рамках голосування за пакет законів про декомунізацію. Новий зміст відзначення Дня Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні включає в себе: переосмислення подій Другої світової війни, руйнування радянських історичних міфів, чесний діалог навколо складних сторінок минулого; рівне вшанування пам'яті кожного, хто боровся з нацизмом, підкреслення солідарності та бойового братерства усіх Об'єднаних Націй, як держав, так і бездержавних тоді народів (євреїв, українців та ін.); перенесення акценту з історії військових дій на історії конкретних людей, а відтак відмову від святкування на користь вшанування. Офіційним символом святкування Дня Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, як і Дня пам'яті та примирення, є квітка червоного маку – загальноприйнятий у світі символ відзначення пам'ятних днів Другої світової війни. Друга світова війна – глобальний військовий конфлікт в історії Землі та причина найбільших трагедій ХХ століття. У війні взяли участь 80% людства, бойові дії велися 2/3 існуючих на той момент держав. Війна розпочалася 1 вересня 1939 р. із вторгнення військ нацистської Німеччини до Польщі, а завершилася 2 вересня 1945 р. із беззастережною капітуляцією Японії.

8 травня щорічно відзначається Всесвітній день Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Цей день був заснований на честь швейцарського гуманіста, лікаря і громадського діяча Анрі Дюнана (1828-1910), який народився в цей день. Він прославився тим, що за його ініціативою в середині 19 століття почали створюватися групи добровольців, які займалися наданням допомоги пораненим бійцям. У лютому 1863 року Женевське суспільство створило і профінансувала комісію з п'яти чоловік. До її складу входило три лікаря. Ця комісія стала основою Міжнародного комітету по наданню допомоги пораненим солдатам. З 1880 року організація отримала назву Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ). Спочатку діяльність організації поширювалася тільки на учасників воєн, поранених у битвах. Потім допомогу почали надавати і мирному населенню. За пропозицією Жана Анрі Дюнана, 22 серпня 1864 року в Швейцарії була підписана конвенція, спрямована на поліпшення рівня життя людей, які постраждали під час військових дій. У даному документі також було зазначено, що лікарі і медперсонал повинні мати свій універсальний відмітний знак. В якості такого символу був вибраний червоний хрест, розташований на білому тлі. У 1906 році в Османській імперії була створена благодійна організація Червоний Півмісяць. У мусульманських країнах вона стала аналогом Червоного Хреста. У жовтні 1986 року відбулася 25-та міжнародна конференція. На ній було затверджено нову назву організації – Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (МКЧХ). Головним завданням національних товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця є здійснення гуманітарних програм в інтересах населення: вони надають соціальну допомогу й підтримку, готують співробітників і волонтерів до реагування в екстремальних ситуаціях, навчають прийомам надання першої допомоги, возз’єднують родини, розлучені збройними конфліктами й стихійними лихами, поширюють інформацію про гуманітарні цінності й норми міжнародного гуманітарного права.

7 травня в Україні святкують Міжнародний день радіо. Цього дня у 1895 році відомий фізик Олександр Попов презентував світу свій винахід – перший радіоприймач і продемонстрував його роботу. Видатний електротехнік одним з перших спробував перетворити електромагнітні коливання в зрозумілу ретрансляційну людську мову і таким чином створив перший прототип радіоприймача. Відтоді радіо посіло провідне місце в різних галузях життя. Це і техніка, і військова справа, і розважальні технології. Щорічно День радіо стали святкувати в СРСР з 1945 року. А в незалежній Україні у 1994 році Президент затвердив цю дату, як День працівників радіо, телебачення і зв’язку. Настільки звичне для нас явище, як радіосигнал, ще сто років тому вважалося чимось надприродним. Стрімкий розвиток радіотехнологій призвів до того, що зараз на основі перших розробок Попова створено такі революційні явища, як телебачення і мобільний зв'язок. Для студентів радіотехнічних ВНЗ це також особливий день. Молодь організовує різні заходи, які цікаві широкому колу глядачів і учасників. Основне шоу, яке користується найбільшою популярністю серед студентів – це вечірки у форматі Openair. Приємна атмосфера свята і свободи подарує незабутні враження.

День матері – міжнародне та локальне свято, яке офіційно відзначається щорічно, починаючи з 2000 року, у другу неділю травня. В Україні жінка спокон віку асоціювалася з берегинею сім'ї. Величезну роль у вихованні дітей відіграє перша, найрідніша у світі людина – мама. Від неї залежить виховання дитини і вона прищеплює любов до рідної землі. День Матері відзначають у другу неділю травня, який вважається місяцем Пречистої Діви Марії. До Матері Божої звертаються християни, просячи заступництва та допомоги. У травні, коли Природа-Мати виряджає свою Доню-Землю в пишному уборі весняних квітів у дорогу життя, праці та радості, люди висловлюють подяку материнській самопожертві й відзначають День Матері. Богородиця посідає чільне місце в релігійній свідомості українців. Це пов'язане з ментальністю та суспільним ладом. Ще здавна князі благали її про заступництво, віддавали честь і хвалу Марії за перемогу в битвах. Богородиця стала опікункою лицарів українського духу – козацтва.

Зараз неможливо уявити будь-джазовий колектив без саксофона. Однак, спочатку цей інструмент був тільки у військових оркестрах. Лише після Громадянської війни в Америці, саксофони знайшли ще одне застосування і, як виявилося, дуже вдале. Одне з легендарних музичних напрямів, витоки якого йдуть глибоко в афроамериканську народну музику і блюз, що з’явилося десь в 1910-і роки, імовірно в Новому Орлеані (штат Луїзіана, США), досягло свого феєричного розквіту вже через пару десятиліть. Це був не просто синтез європейської та африканської культури, що отримав згодом повсюдне поширення, джаз з’явився як новітнім фундаментом для розвитку різних музичних напрямків на його базі, так і був цілком очікуваний, абсолютно самостійний і самодостатній стиль музичного мистецтва. Наприкінці осені 2012-го року, на 36-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, рішенням міжнародного співтовариства 30-е квітня було оголошено «Міжнародним днем джазу». Враховуючи високий ступінь культури і динамічного різноманіття музичного мистецтва, спільну спадщину і унікальний колорит, метою відзначення Дня джазу стало бажання розширення рівня інформованості всієї міжнародної спільноти про виражену педагогічну роль джазу як однієї з сил, що сприяє зміцненню миру і взаєморозумінню, єдності і культурного діалогу між людьми, суспільними групами і соціальними об’єднаннями. З Днем джазу і всіх благ!

26 квітня, в Україні й у всьому світі згадують Чорнобильську трагедію. Аварія на Чорнобильській АЕС вважається найбільшою техногенною катастрофою за всю історію людства. В цей день відбулось планове виключення реактора на ЧАЕС, що тривало 20 секунд і здавалося звичайною пере-віркою електрообладнання. Проте через декілька секунд в результаті різкого стрибка напруги стався хімічний вибух і в атмосферу було викинуто близько 520 небезпечних радіонуклідів. Вибух був настільки потужним, що забруднення розповсюдилося на значні ділянки території Радянського Союзу, які наразі входять до складу Білорусі, України та Росії. За офіційними повідомленнями, відразу після катастрофи загинула 31 людина, а 600 000 ліквідаторів, які брали участь у гасінні пожеж і розчищенні, отримали високі дози радіації. Багато років минуло від того дня, коли Україну спіткала страшна трагедія. Вона завдала шкоди здоров’ю мільйонів українців її наслідки ще відчуватимуть на собі майбутні покоління. Аварія на Чорнобильській АЕС вважається найбільшою техногенною катастрофою за всю історію людства. Немає ліку людським втратам, не піддається реальній оцінці шкода, завдана здоров’ю нації, однак найважче виміряти травми моральні, адже Чорнобильська аварія змусила людство усвідомити свою безпорадність перед природою і відчути страх перед майбутнім. Сьогодні Чорнобиль для нас — це майже три з половиною мільйонів постраждалих від катастрофи та її наслідків. Це майже 10 відсотків території, що зазнала прямого радіаційного ураження. Це 160 тисяч людей із 129 населених пунктів, яким довелося залишити рідні домівки і переїхати в інші місця. Чорнобиль – і величезна трагедія, і символ мужності багатьох тисяч людей, які пройшли через радіоактивне пекло, ризикуючи здоров’ям і життям, а тому згадувати про нього потрібно не лише раз на рік. І відлуння Чорнобильських дзвонів буде чути ще не одне покоління.

Кичинський Анатолій Іванович народився 4 квітня 1950 року в селі Преображенка Чаплинського району на Херсонщині. Закінчив філологічний факультет Херсонського педагогічного інституту (1972) та Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. О. М. Горького (1981). Працював кореспондентом-організатором Бюро пропаганди художньої літератури Спілки письменників України, керівником Херсонського обласного молодіжного об'єднання. Член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників. Лауреат літературних премій ім. Павла Усенка (1983), Літературної премії «Князь роси» імені Тараса Мельничука та ім. Бориса Нечерди (2000), Шевченківської премії (2006). Лауреат міжнародної літературної премії «Летюче срібне перо» фестивалю поезії слов'янських країн «Слов'янські обійми» (2008). Автор 13 поетичних книг, виданих в Україні (Київ, Сімферополь, Херсон).