Головна

Structure / Divisions / Library of KNTU / The calendar of significant and memorable dates / Іди своєю дорогою, і нехай інші люди говорять що завгодно. (750 років від дня народження Данте Аліг'єрі (1265-1321), італійського поета)

Іди своєю дорогою, і нехай інші люди говорять що завгодно. (750 років від дня народження Данте Аліг'єрі (1265-1321), італійського поета)

Created 25.05.2015 19:50

Данте Аліг’єрі (1265—1321) — італійський поет, мислитель. В історію літератури ввійшов як останній поет Середньовіччя і перший поет Відродження. Справжнє ім’я Данте — Дуранте, таке ім’я йому дали на честь діда, пізніше він скорочує власне ім’я, під яким і став відомим у світовій літературі. Народився у Флоренції (Італія) у родовитій сім’ї. Вивчав правознавство в Болонському університеті. У студентські роки захопився поезією, яка згодом приносить йому славу. Данте — громадянин, патріот Флоренції, рішуча та енергійна людина. З 1295 р. — був активним політичним діячем, але згодом зневірюється в політичній боротьбі, стає вигнанцем. Данте заборонено повертатися до Флоренції під загрозою смерті. Головною подією молодості Данте було його кохання до Беатріче. Уперше він її побачив у дитинстві. Вдруге вони зустрілись через десть років. Чарівний образ молодої жінки надихнув поета на створення прекрасних зразків ліричної поезії. Цикл віршів, народжених коханням, а згодом — ранньою смертю Беатріче (1290), склав збірку «Нове життя» (1292). Книга написана італійською мовою, замість прийнятої в середні віки латинської. Данте став засновником літературної італійської мови. Йому належить трактат «Про народне мовлення» (1305), присвячений захисту рідної італійської мови, а також політичні трактати «Бенкет» (1307—1309), «Про монархію» (1312—1313). Данте висував ідею національної імперії на чолі з освіченим монархом, незалежним від Папи. У Флоренції він був заочно засуджений до спалення з конфіскацією майна (1302), декілька років блукав по Італії. Останні роки життя провів у Равенні. Вершина творчості Данте — поема «Комедія», яку нащадки назвали «Божественною комедією» (1307—1321), перше друковане видання — 1472 р. Поема складається з трьох частин: «Пекло», «Чистилище» і «Рай». Твір був задуманий. автором як монументальний пам’ятник Беатріче. У цьому творі автор розкриває тему кохання у широкому його розумінні — як велику силу, що дає життя усьому на землі. Про це Данте сказав в останніх рядках «Раю»: «Любов, що водить сонце і світила». Твір написаний у формі «видіння», у ньому йдеться про мандри поета потойбічним світом. «Божественна комедія» є першим глибоким проявом гуманізму й реалізму в італійській і світовій літературі .