Джек Лондон, справжнє ім'я – Джон Ґріффіт Чейні, народився 12 січня 1876 р., у Сан-Франциско. Коли йому було близько 8 місяців, його мати вийшла заміж за фермера Джона Лондона, який усиновив маленького Джека Ґріффіта, і майбутній письменник отримав його прізвище. Джек Лондон рано почав працювати: ще школярем продавав ранішні і вечірні газети. Після закінчення початкової школи у віці 14 років влаштувався на консервну фабрику робітником. Був «піратом на устриць»: ловив устриці в бухті Сан-Франциско, що було заборонено. У цей час вживав надмірну кількість алкоголю, як для свого віку. Його товариші по службі вважали, що якщо він не змінить спосіб життя, то помре через рік-два. У 1893 р. найнявся матросом на промислову шхуну, яка відправлялася ловити котиків до берегів Японії і в Беринговому морі. Перше плавання дало Лондону багато яскравих вражень, які лягли потім в основу багатьох його морських розповідей і романів. Перший нарис Лондона «Тайфун біля берегів Японії», за який він отримав премію однієї з газет Сан-Франциско, став початком його літературної кар'єри. У 1897 р. Лондон разом зі своїм 62-річним швагром подалися на Клондайк шукати золота. Їхній маршрут пролягав через Юно, Скаґуей і Дайї, і далі – через Чілкутський перевал до озера Лінденберґ і по Юкону – до Доусон-Сіті. Швагро незабаром повернувся додому, а Джек продовжував подорож з новими компаньйонами. До Доусона вони не допливли, а зупинилися за 100 км у покинутому зрубі. Там Джек прожив до наступного літа. Золота на зареєстрованій ними ділянці не виявилося, проте Джек мав змогу наслухатися численних історій і приповідок про життя золотошукачів. Навесні цинга сильно підірвала його здоров'я, лікуватися було нічим, і він вирішив повернутися додому. Щоб не повторювати знову маршрут, він з компаньйонами спорудив човен і спустився по Юкону до Берингового моря (майже 2500 км). Пережите за цей рік стало основою його оповідань, які принесли йому успіх і славу. Потім були збірки розповідей: «Син Вовка», «Бог його батьків», «Діти морозу», «Віра в людину», «Місячне лице», «Втрачене лице», а також романи «Маленька господиня великого будинку», «Мартін Іден», «Дочка снігів» і «Морський вовк», які створили письменникові щонайширшу популярність. В 1907-1909 рр. здійснив плавання на яхті «Снарк», в кінці якого написав роман «Мартін Іден». Історія подорожі викладена в автобіографічному нарисі «Подорож на яхті „Снарк“». Джек Лондон помер 22 листопада 1916 року у своєму спальному ґанку (популярне колись в США приміщення ґанку, яке перероблялося під спальню), який знаходився в котеджі на його особистому ранчо. Хоча Лондон був досить міцним та витривалим чоловіком, проте він страждав від декількох серйозних хвороб, враховуючи підхоплену цингу в Клондайку, тропічні інфекції. В останні місяці свого життя він також страждав від дизентерії, алкоголізму та уремії. В нього були сильні болі, які він знижував за допомогою морфіну. Прах Лондона був закопаний на його майновій ділянці неподалік від «Вовчого будинку». Похорон відбувся 26 листопада 1916 року, його тіло було кремовано. Після смерті другої дружини Чарміан в 1955 р., вона також була кремована і похована разом з чоловіком в одному місці. Могила позначена моховим валуном. Будівлі та ділянка ранчо були пізніше перетворені в «Jack London State Historic Park», який знаходиться в місцевості Глен-Еллен, штат Каліфорнія.