19 грудня виповнюється 105 років від дня народження М.М. Амосова, українського хірурга, письменника, Героя Соціалістичної Праці, Героя України. Микола Михайлович Амосов народився 6 (19) грудня 1913 в селі Ольхово. З 12 до 18 років навчався в Череповці у школі, потім в механічному технікумі. З 1932 р. працював у Архангельську, начальником зміни робітників на електростанції при лісопильному заводі. У 1935 році разом зі своєю першою дружиною вступив в Архангельський медичний інститут, закінчив його з відзнакою в 1939 році. Хотів займатися фізіологією, але вільні місця в аспірантурі були лише в хірургії. Паралельно навчався в заочному індустріальному інституті і в 1940 році також отримав диплом інженера з відзнакою. Темою для диплому обрав проект великого аероплана з паровою турбіною. Після закінчення інституту і до початку Другої світової війни працював хірургом лікарні в Череповці, був призначений головним хірургом у Польовий пересувний госпіталь. Після того працював хірургом у Москві. В 1952 — переїхав до України в Київ, де прожив 49 років. У березні 1953 р. захистив докторську дисертацію з медицини на тему «Резекції легень при туберкульозі» і очолив кафедру в Київському медичному інституті. У 1960 році очолив відділ біокібернетики Інституту кібернетики Академії наук України. 1962 р. обраний членом-кореспондентом Академії медичних наук УРСР. В тому ж році отримав Ленінську премію, обраний депутатом Верховної Ради СРСР. З 1969 —академік Української Академії Наук. 17 січня 1963 провів перше в СРСР протезування мітрального клапана серця. У 1965 році М. М. Амосов повідомив про досвід вдалих імплантацій напівкульових протезів клапанів серця хворим з невеликим лівим шлуночком, коли не вдавалося вшити кульові протези. У 1968 році був призначений на посаду заступника директора з науки Київського науково-дослідного інституту туберкульозу та грудної хірургії. Одночасно він очолював кафедру грудної хірургії Інституту удосконалення лікарів (1955-1970). З 1983 року – директор Інституту серцево-судинної хірургії. М. М. Амосов обирався депутатом Верховної Ради СРСР п’яти скликань (1962-1979). Він був удостоєний багатьох високих урядових нагород СРСР і України. У 1998 році нагороджений Орденом «За заслуги» II ступеня. 29 травня 1999 Амосов був прооперований професором Кьорфером (Reiner Körfer) в Німеччині, йому вшили біологічний аортальний клапан і наклали два шунти на коронарні артерії. 12 грудня 2002 року на 90-му році життя помер від інфаркту. Похований на Байковому кладовищі в Києві.