Іван Федорович Селезньов

Іван Федорович Селезньов (1856–1936) – відома постать у колі київських художників кінця ХІХ ст. Його творчий шлях щільно пов’язаний з тими прогресивними змінами, які переживав Київ, перетворюючись з провінційного міста імперії на центр культурного та мистецького життя. Народився Іван Федорович Селезньов 3 січня 1856 р. в Києві в родині, що переїхала до міста з Калузької губернії. Початкову та фахову освіту з 1868 по 1872 рр. художник здобув у Першій київській гімназії. Надалі з 1872 по 1881 рр. Селезньов навчався в Імператорській академії мистецтв у Петербурзі. В академії Селезньов потрапляє під опіку Павла Петровича Чистякова (1832–1919), одного з найвидатніших майстрів і педагогів того часу. У Чистякова свого часу навчалося багато видатних художників, серед яких М. Васнецов, М. Врубель, В. Полєнов, І. Рєпін, В. Суриков та інші. Можемо простежити ріст майстерності Івана Селезньова за нагородами, які він отримував за час навчання в Академії мистецтв. Так, у 1876 р. художник здобув дві малі срібні медалі; у 1877 р. – велику срібну і ще одну в 1878 р. У 1880 р. Селезньов здобув малу золоту медаль, а у 1881 р. удостоюється звання класного художника І ступеня. Наступні три роки після випуску з академії художник провів за кордоном. У Європі митець удосконалював свою майстерність, копіюючи твори майстрів попередніх епох. Художник вивчав твори мистецтва в музеях і картинних галереях Відня, Мюнхена, Венеції, Флоренції, Рима, Равенни, а також у багатьох інших містах Європи. Пензлеві Селезньова належать чимало творів на історичну та побутову тематику, написаних у «римський» період чи одразу після нього: «Останній акорд» (1885, зберігається в Алупкинському палаці-музею); «В Помпеї» (1886, картину було придбано для Музею російського мистецтва в Петербурзі, де вона перебуває й нині); «Картопляне поле» (1890), але основну увагу він приділяв портретові. Портретував він в основному своїх друзів і близьких знайомих, головним чином з інтелігентних кіл Києва, де він згодом жив і працював. У 1886 р. Іван Федорович повертається до Києва й отримує посаду викладача Київської рисувальної школи. Селезньов активно долучається до культурного життя Києва. Він був одним з організаторів Київського товариства релігійного живопису і наприкінці 1880-х років разом зі своїми учнями з Рисувальної школи брав участь у відновленні фресок XII ст. в Кирилівській церкві в Києві, а також розписів на місцях втраченого живопису в Софійському соборі. Ці твори, які збереглися до нашого часу, дають уявлення про Селезньова як майстра монументального живопису. Окремої уваги заслуговують розписи 1894 р. «Різдво Христове», «Стрітення» та «Воскресіння», виконані І. Селезньовим на місці пошкоджених під час перебудови XVII–XVIII ст. фресок коробового склепіння, що підтримувало західні хори Софії Київської. Ці твори було відкрито під час реставрації 2009 р., а до цього вони десятиліттями перебували під шаром фарби нейтрального тону, під якою під час реставрації 1950–1960 рр. сховали всі розписи, які за іконографією не відповідали стародавнім і в очах радянської цензури не мали художньої цінності. Згодом Іван Селезньов долучився до викладання в новоствореному Рисувальному училищі, викладав малювання в Київській Політехніці. Був директором Київського художнього училища у 1911–1914 рр. Помер митець у Києві у віці 80 років (1936).