Олександр Михайлович Глікберг (псевдонім Саша Чорний, 1880-1932) – поет Срібного століття, прозаїк, який здобув широку популярність як автор популярних лірико-сатиричних віршованих фейлетонів. Саша Чорний народився 1 жовтня 1880 року в м.Одеса. В сім'ї провізора було 5 дітей, двоє з яких були Саші. Блондин і брюнет, «Білий» і «Чорний». Так з'явився псевдонім… Для того, щоб дати сину можливість вступити до гімназії, батьки його хрестили. І у віці 10 років хлопчик став гімназистом. Але в гімназії Олександр провчився недовго. У 15 років він втік із дому і почав жебракувати. Про долю Саші випадково дізнався журналіст і написав про це статтю. Стаття потрапила в руки житомирського чиновника Костянтина Роше, який втратив власного сина і був зворушений цією історією. Незабаром він взяв хлопця до себе в будинок у м.Житомір. З 1901 по 1902 Олександр Глікберг служив рядовим у навчальній команді галицького полку, потім працював на Новоселицькій митниці (на кордоні з Австро-Угорщиною). Повернувшись в Житомир, він почав працювати в газеті «Волинський вісник». Тут надруковано його «Щоденник резонера», підписаний «Сам по собі». У 1905 р. переїздить до Петербурга. Перший вірш під псевдонімом «Саша Чорний» – політична сатира «Чепуха», надрукований 27 листопада 1905 року, що призвело до закриття журналу «Зритель». Поетична збірка «Разные мотивы» була заборонена цензурою за політичну сатиру. К.Чуковський писав: «…отримавши свіжий номер журналу, читач, перш за все, шукав у ньому вірші Саші Чорного». У 1906-1908 рр. поет мешкає у Німеччині, де продовжує здобуття освіти у Гейдельберзькому університеті. Повернувшись до Петербурга в 1908 році, співпрацює з журналом «Сатирикон», публікується в журналах «Современный мир», «Аргус», «Солнце России», «Современник», у газетах «Киевская мысль», «Русская молва», «Одесские новости». Стає відомим як дитячий письменник. У роки Першої світової війни Саша Чорний служив рядовим при польовому лазареті та працював як прозаїк. Видав збірку прози «Несерьезные рассказы» (1928), повість «Чудесное лето» (1929), дитячі книги: «Сон профессора Патрашкина» (1924), «Дневник фокса Микки» (1927), «Кошачья санатория» (1928), «Румяная книжка» (1930), «Белка-мореплавательница» (1932). Після Жовтневої революції восени 1918 року поет поїхав до Прибалтики, а в 1920 – до Німеччини. Деякий час поет жив в Італії, потім у Парижі. Останні роки життя він провів на півдні Франції. Смерть Саші Чорного була раптовою і несподіваною: ризикуючи життям, він допомагав сусідам гасити пожежу, а потім, вже вдома, у нього стався серцевий напад. Помер Саша Чорний у Франції в містечку Лаванду 5 липня 1932 року.