Завідуюча кафедри дизайну Херсонського національного технічного університету, доктор технічних наук Олена Чепелюк та її батько, професор ХНТУ Валерій Чугін по-новому підійшли до розробки композитних матеріалів, які на сьогоднішній день широко використовуються в будівництві ракет, літаків, підводних човнів, легкових автомобілів, гоночних болідів і куполів будівель суспільного призначення. Їх основою частіше за все є легкий і в той же час надміцний каркас із багатьох шарів карбонового чи іншого волокна з аналогічними властивостями, який все ж має один вагомий недолік. Під дією тертя, перепадів температури, механічних навантажень шари тканин починають потихеньку розшаровуватися, що може призвести до втрати цільності виробу. І якщо руйнується опора величезного мосту чи крила літака, рахунок збитків іде навіть не на мільйони, а на сотні мільйонів і мільярдів доларів. От авторський колектив нашого університету і вигадав, як підсилювальний каркас зробити набагато міцнішим і надійнішим в експлуатації.

Це виявилося просто, як і все геніальне: звичайну одношарову тканину учені зробили півторашаровою, створивши ефект «зубчастого зчеплення», що виникає при накладенні шарів, перешкоджає розшаруванню тканин. Використовуючи потужності бавовняного комбінату Херсона, співробітники кафедри виготовили прототипи — декілька півсфер розміром з три футбольних м'ячі з легкого бавовняного полотна, яке йде на пошиття літнього одягу. Так ці півсфери не прогиналися всередину навіть у тому випадку, якщо на них ставала доросла людина!

— Можу з упевненістю стверджувати, що композитні матеріали на основі «зубчастої» тканини по довговічності і міцності не поступляться конструкціям з високоякісної легованої сталі, але будуть значно легшими і дешевшими. З них можна навіть виготовляти каркаси гвинтів підводних човнів — набагато менше «шумні» і важчі. Ще один важливий момент: для створення таких тканин придатні навіть ткацькі верстати, що є на українських бавовняних фабриках і комбінатах. Ці підприємства закриваються, не не витримавши конкуренції з напливом імпортної продукції. Проте випуск тканин для текстильних композитних матеріалів може створити новий ринок збуту і відродити виробництво, — розповідає доктор технічних наук Валерій Чугін. — Проте мета життя кожного винахідника і вченого — упевнитися, що його дітище полегшує життя людей, рухає вперед прогрес. Апробація і впровадження нової технології створення «матеріалів майбутнього» напевно займе багато років і зажадає великих грошей, і я боюся, що не побачу результати своїми очима — адже мені вже 74 роки. У цьому віці вже думаєш не про особисті потреби, а про те, яку користь ти приніс людству. Тому ми описали ряд оригінальних технічних рішень в одинадцяти статтях, опублікованих в наукових виданнях Англії, США, Шотландії, і матеріалах трьох міжнародних конференцій. Одна така стаття, наприклад, з'явилася в лютневому номері авторитетного міжнародного журналу «World Journal of Engіneerіng».

Ректор Херсонського національного технічного університету, професор Юрій Бардачов говорить, що про відкриття Олени Чепелюк і Валерія Чугіна він знає і пишається ними. Юрій Миколайович також відмітив, що в активі вчених ХНТУ є ще десятки винаходів і нових технологій, впровадження яких принесло б національній економіці чимало користі. Проте на їх патентування, промислові випробування і «розкручування» потрібні гроші, а їх в держави немає — бюджет державного вузу скромний. Та і приватні українські інвестори протегувати винахідникам і винахідництву не квапляться, задовольняючись закупівлею для своїх виробництв часто вже морально застарілого устаткування на Заході.

Матеріал взято з газети «Голос України» №96 від 25.05.2012

Автор: Сергій Яновський

Переклад українською: Юлія Дереза