Поширення епідемії ВІЛ-інфекції продовжує залишатися об’єктивною загрозою національного масштабу та негативно впливати на репродуктивний потенціал населення багатьох країн світу, в тому числі і України. За більш ніж 30-річну історію хвороби ВІЛ уразив понад 55 млн осіб, з них майже 22 млн дорослих та 4,5 млн дітей вже померли. Досі ми залишаємося лідерами в Європі за темпами розповсюдження ВІЛ-інфекції. За оцінками експертів UNAIDS, майже 1 % населення України інфіковано ВІЛ. У травні 1988 року Всесвітня організація охорони здоров’я прийняла резолюцію, в якій 1 грудня офіційно оголошено Всесвітнім днем боротьби зі СНІДом. За час, що минув, 1 грудня стало однією із визначних дат, яка щороку відзначається по всьому світу. У цей день поширюється інформація про СНІД, про те, яку загрозу існуванню людства несе глобальна епідемія «чуми ХХ-ого», а нині вже і «ХХI-ого століття». Проте загальновизнаним є факт, що офіційні дані не відображають реальний масштаб епідемії ВІЛ-інфекції, зокрема, дійсної кількості людей, інфікованих ВІЛ. Вони лише надають інформацію про осіб, які були обстежені на наявність ВІЛ. Значно більша кількість українців можуть бути інфікованими, але не знати про свій ВІЛ-статус. На сьогодні ВІЛ-інфекція вражає найбільш працездатну і репродуктивну частину населення, що дуже скоро може призвести до посилення і загострення негативних демографічних і соціально-економічних тенденцій. Зростання пристрасті молодого покоління до наркотичних препаратів, зниження морально-етичних норм в сексуальному житті ще більше обтяжують песимістичний прогноз, оскільки обидва ці фактори здатні різко посилити природний хід епідемічного процесу ВІЛ-інфекції. Для всіх без виключення, важливо пам’ятати, що передача ВІЛ здійснюється наступними механізмами: статевим, парентеральним (через кров) та вертикальним (від інфікованої вагітної до дитини). Джерелом ВІЛ-інфекції є інфікована людина, яка знаходиться в будь-якій стадії хвороби, в тому числі, і в період інкубації. Вірус імунодефіциту людини може знаходитися у всіх біологічних рідинах (кров, сперма, вагінальний секрет, грудне молоко, слина, сльози, піт та інші), долає трансплацентарний бар’єр. Однак вміст вірусних часток в біологічних рідинах неоднаковий, що і визначає їх відмінне епідеміологічне значення. У крові, спермі, вагінальному секреті, грудному молоці ВІЛ-інфікованих знаходиться достатня кількість вірусу для інфікування сторонньої особи, а от слина, сльози, сеча не несуть жодної небезпеки для оточуючих. Важливо знати, що особливість ВІЛ-інфекції полягає в тому, що це захворювання може роками не проявлятись жодними клінічними симптомами. Зважаючи на те, що пізнє звернення до лікаря значно зменшує вірогідність збереження здоров’я та продовження повноцінного життя людини з ВІЛ, ми радимо кожному, хто мав хоча б найменший ризик інфікуватися – обстежитись на ВІЛ. Загальновідомо, що для цієї недуги немає «авторитетів», тому кожний з нас має бути обережним та дотримуватись простих правил для виключення усіх можливих варіантів зараження на ВІЛ!