Володимир Павлович Пещанський

10 листопада 2018 р. виповнюється 145 рокiв вiд дня народження В. П. Пещанського – українського архiтектора, реставратора, мистецтвознавця, життя якого пов’язане з Херсоном. Володимир Павлович Пещанський (28 жовтня 1873, м. Переяслав – 26 серпня 1926, Львів). Спершу закінчив Орловський кадетський корпус, потім вступив до Костянтинівського артилерійського училища в Петербурзі, звідки був випущений підпоручником і направлений в артилерійську бригаду в Ніжин. Продовжив освіту в Миколаївській інженерній академії, а потім в Інституті цивільних інженерів в Петербурзі. У 1909 році В. Пещанський одержав призначення на службу до Київського інженерного управління. Разом з П. Покришкіним у 1913 році проводив реставрацію пам'яток в Києві: Микільського Військового собору (не зберігся); Церкви Спаса на Берестові. Проводив археологічні дослідження Михайлівської церкви Видубицького монастиря (1916). Як архітектор працював в стилях модернізованого класицизму і неоампіру; З 1922 року працював у Львові, зокрема в Національному музеї, заснованому Андреєм Шептицьким. У музеї керував реставрацією старовинного іконопису (в тому числі відомого Богородчанського іконостасу) та упорядкуванням пам'яток народного мистецтва. Проводив наукові дослідження старовинних ікон, килимів, іконостасів, опублікував низку наукових праць. На замовлення Шептицького та Свєнціцького 1926 року виконав проект розбудови музейного комплексу на вулиці Мохнацького (тепер Драгоманова). Залишив у спадок музею унікальну збірку українських килимів XVII—XVIII століть із Київщини, Полтавщини, Поділля та Переяславщини.