Кафедру державного управління і місцевого самоврядування Херсонського національного технічного університету на цьому Заході представляв доктор наук з державного управління, професор, заслужений працівник освіти України Микола Дурман.

Цікава програма, знані спікери, широке представництво органів державної влади, громадських організацій, експертного середовища – усе це Форум, який започатковано за Ініціативи «Маніфест громадянського суспільства 2022».

Проєкт адмініструється Агенцією з відновлення та розвитку (ГО “Агенство ефективних рішень”) за підтримки «Європейського фонду за демократію» (EED).

Відкрили Форум і задали темп дискусії Андрій Длигач, співзасновник Центру Економічного Відновлення та Олександр Солонтай – директор програм практичної політики Інституту Політичної Освіти (м. Київ).

До дискусії онлайн і офлайн було долучено близько 100 експертів з МОН (у тому числі директор Директорату вищої освіти Олег Шаров), ректори провідних ЗВО України Володимир Бугров та Сергій Квіт, викладачі, адміністратори та експерти в галузі вищої освіти, стейкґолдери з бізнес-середовища.

Олег Шаров виступив з доповіддю «Державна політика у сфері вищої освіти: курс реформ в умовах «ідеального шторму»». У ній спікер окреслив передумови ухвалення Стратегії розвитку вищої освіти України на 2022-2032 рр., можливі перепони на шляху розвитку нашої галузі в умовах воєнного стану та повоєнний період. До п’яти цілей цієї Стратегії, серед яких – ефективність, довіра, якість, інтернаціоналізація та привабливість, слід тепер буде додати шосту – відновлення. Саме це дасть змогу системі вищої освіти України не тільки подолати «ідеальний шторм» сучасних умов, але й рушити в правильному напрямку до визначеної мети.

На Форумі також було представлено напрацювання робочої групи «Вища освіта і наука», що викликали жваву дискусію.

Серед питань, що порушувалися під час дискусії, можна було виокремити такі:

• Низька відповідність випускників ЗВО потребам ринку праці.
• Неефективна система управління та фінансування закладами освіти та науковими установами.
• Потреба розширення автономії ЗВО.
• Удосконалення принципів академічної мобільності з урахуванням умов воєнного часу.
• Паритет між дослідницькими (R&D) та освітніми (Study) інституціями.
• Проблеми співпраці між державою, освітніми інституціями та замовниками (бізнесом).
• Значні зміни в майбутньому контингенті студентів та професорсько-викладацькому складі, що викликані війною тощо.

Другу частину Заходу було присвячено виробленню принципів і підходів реформування системи вищої освіти і науки з метою набуття нею готовності до реформування після закінчення російсько-української війни. Більшість учасників зійшлася на думці, що освітні/наукові інституції повинні реалізовувати два завдання для своїх випускників одночасно: 1) формування соціального та культурного капіталу і 2) підготовка до ринку праці. Крім того, слід розробляти ринкові та неринкові інструменти фінансування освітніх чи наукових інституцій (державне/регіональне/місцеве замовлення, гранти студентам, гранти інституціям тощо).

Одним із головних завдань на Заході було визначено розроблення механізмів для формування взаємодії освітніх і наукових інституцій, оскільки всі присутні зійшлися на думці, що в сучасних умовах така взаємодія ґрунтується на особистих зв’язках керівництва чи провідних науковців, а має стати системотвірною основою вітчизняного освітнього простору, з дальшою його інтеграцією до світового освітнього простору.

Усі запитання, зауваження та пропозиції, що задавалися та висловлювалися впродовж Заходу, буде опрацьовано експертним середовищем, і вони ляжуть в основу Рекомендацій для відновлення системи вищої освіти і науки України в повоєнний період.