Щороку 19 вересня відзначають незвичайне свято – День народження дружелюбного електронного символу – «смайлика». 19 вересня 1982 професор університету Карнегі-Меллона Скотт Фалман (Scott E. Fahlman) вперше запропонував використовувати три символи, що йдуть підряд – двокрапка, дефіс і заслон дужки – для позначення «усміхненого обличчя» в тексті, який набирається на комп'ютері. Це було серйозним поповненням електронного лексикону. Історія зберегла той самий лист, який Фалман відправив на місцеву електронну дошку оголошень, яка була прототипом сьогоднішніх форумів і в той час була основним засобом спілкування між співробітниками університету. Історичним повідомленням передувала довга дискусія, в якій учасники обговорювали питання, які символи варто використовувати для того, щоб показувати, що повідомлення носить гумористичний характер. Потрібно сказати, що повідомлення, в якому вперше був використаний «смайлик», було знайдено лише в 2002 році в архівах дошки оголошень, які збереглися на плівці. За понад 30 років свого існування «смайлик» став незмінним атрибутом електронного спілкування, і багато хто вже не може уявити, як можна було б без нього обходитися. І, звичайно ж, за цей час з'явилося безліч «смайликів», що несуть різне смислове та емоційне забарвлення. «Смайлик» замінює те, чого не дістає в спілкуванні за допомогою чату або електронної пошти – інтонацію голосу й міміку. «Смайлики» допомагають краще зрозуміти співрозмовника, його настрій, врешті-решт, вони просто кумедні і викликають позитивні емоції.

День дизайнера-графіка щорічно відзначається 9 вересня. Це свято приурочене всім співробітникам цієї професії. І воно показує, наскільки вони важливі для нашої країни. Цей день було встановлено на честь знаменитого професіонала своєї справи, дизайнера-графіка Володимира Чайки. У 2009 році 9 вересня йому виповнилося 50 років. Саме з цього моменту почався відлік історії цього свята. Володимир Борисович Чайка зробив величезний внесок у розвиток графічного дизайну. Його роботи отримували найвищі нагороди на європейських фестивалях (Гельсінкі, Варшава та ін.). Володимир Чайка - переможець численних конкурсів і лауреат премій. Сфера діяльності графічних дизайнерів досить вузька. Вони не займаються архітектурним або текстильним дизайном. Їх напрямок - це журнальні та книжкові сторінки, колажі, сторінки сайтів, рекламні модулі. Ця цікава робота досить затребувана в сучасному світі, і тому в штаті будь-якої великої і не дуже компанії, можна зустріти як мінімум одного дизайнера-графіка. Цей день дизайнери відзначають в найкреативніших напрямках. Організовують виставки, фестивалі, змагання. Побажаємо їм натхнення, фантазії, широкого польоту думки.

7 вересня 2018 р. виповнюється 80 років від дня народження Ф.І. Кідера – українського художника, скульптора, маляра, життя якого пов’язане з Херсонщиною. Кідер Фелікс Іхильович народився у м. Балашисі Московської області у сім’ї військовослужбовця. Під час будівництва Каховської ГЕС у 1952 р. родина майбутнього художника переїхала до м. Нової Каховки. Ф. І. Кідер закінчив Кримське художнє училище ім. М.Самокиша та Харківський художньо-промисловий інститут. Митець різнобічно обдарований: він – графік, живописець, скульптор, творець інтер’єру. Його ім’я добре знане серед художників України та за її межами. Виставкову діяльність Ф. І. Кідер розпочав у 1969 р. Разом з групою херсонських художників працював над створенням мозаїки для фасаду кіноконцертного залу «Ювілейний» (м. Херсон). Широкий і багатоплановий доробок художника як портретиста. Різні за змістом і характером, всі його портрети (батька, Ірини Замараєвої, Світлани Афанасьєвої, Валентини Кривошеїної, Ірини Барах) об’єднані спільним підходом до створення образу. Роботи виконані вугіллям і в техніці пастелі, розкривають картини минулого та сьогодення м.Херсона («Відлуння старого міста», «Старий Херсон», «Базар», «Ранок»). У доробку художника важливе місце займають роботи малої графіки. Ним створено більше ста екслібрисів. Багато уваги Ф. Кідер приділяв книжковій графіці. У 1977-1987 рр. створив серію ілюстрацій до оповідання Е. Хемінгуея «Старий і море», серію «Біблійні сказання» тощо. З'єднавши народні мотиви з сучасністю, він створив оригінальні офорти «Збирання трав», «Лікарювання», «Приготування зілля», «Травниця», «Сушіння коренів». Кідер Фелікс Іхильович – член Національної спілки художників України, заслужений художник України. Неординарність Ф. Кідера як особистості незаперечна і його графіка - це шлях художника до осягнення світу і людини, це діалог художника з життям, тому вона завжди буде викликати у нас почуття непідробного захоплення і дарувати нам віру в майбутнє.

Історія Херсонського музичного училища розпочинається з початку ХХ століття, коли за ініціативою вільного художника, випускника Санкт-Петербурзької консерваторії, блискучого співака і диригента Якова Володимировича Дюміна 18 травня 1905 року в м. Херсоні було відкрито відділення Імператорського Російського музичного товариства (ІРМТ), а при ньому – музичних класів, заняття в яких почалися 16 вересня 1905 року. Рішенням міської громади новому навчальному закладу був наданий будинок пана Білика на вул. Суворова, 2 (зараз будівля ЗОСШ № 16). Очолив музичні класи Я.В. Дюмін, який своєю енергійною діяльністю швидко поставив навчання на зразковий рівень. До роботи він запросив відомих музикантів – випускників провідних консерваторій Росії та Західної Європи: Санкт-Петербурзької, Московської, Брюссельської, Празької, Лейпцігської, Віденської. Серед них: І.А. Харламов, Є.М. Яшиш, С.Н. Федорович, А.І. Пелегрині, К.М. Мюлер, М.А. Мюлер. Для підготовки диригентів хорових колективів при музичних класах з грудня 1905 року почали працювати трирічні регентські курси, була створена хорова капела, симфонічний оркестр. З цього часу доволі активним і насиченим стало концертне життя Херсонщини. Офіційною датою відкриття якого є 1 вересня 1908 року. Училище почало працювати за адресою: будинок Беккера, на перехресті вулиці Вітовської та Успенського провулку (нині перехрестя вулиці Горького та Спартаківського провулку). Зараз училище знаходиться за адресою : проспект Ушакова, 39.

1 ВЕРЕСНЯ - День знань - особливе свято! Завжди яскраве, насичене емоційністю та хвилюючою атмосферою. Голосно звучить урочиста музика, звідусіль лунають теплі поздоровлення i кожне людське серце, хвилюючись, відгукується на заклик дзвінка! У цей день від всієї душі хочеться побажати студентам успіхів у навчанні, викладачам - мудрості і терпіння, та щоб новий навчальний рік приносив тільки приємні враження!

День Конституції України – державне свято України. Святкується щорічно 28 червня на честь прийняття Конституції України з 1996 року.

У червні 1996 року депутати Верховної Ради ухвалили Конституцію. Це сталося на п'ятий рік після проголошення незалежності. Народні обранці працювали усю ніч з 27 на 28 червня – загалом безперервно 23 години. Під час голосування «ЗА» висловилися 315 парламентарів. Вони врахували зауваження Президента України, а також підтримали всі спірні статті проекту - про державні символи в України, про державну українську мову, про право приватної власності в Україні.Прийняття Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність, стало важливим кроком у забезпеченні прав людини та громадянина, сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені. Дана конституція діє і сьогодні. Відповідно до Конституції, день прийняття Основного Закону є державним святом – Днем Конституції України.

25 червня 2018 р. виповнюється 90 років від дня народження І. С. Плоткіної – української поетеси та перекладача, життя якої пов’язане з Херсонщиною. Народилася в Херсоні у 1928 році. Закінчила Херсонський педагогічний інститут і Харківський інститут культури. 9 травня 1945 року, після повернення з евакуації з Узбекистану, написала перший вірш “Фанфары Победы”. Через 5 років після цього написала невеличкий твір для дітей “Котенок”. Перша збірка віршів “Приднепровье мое” вийшла у 1979 році. Понад 20 років очолювала методичний відділ Херсонської обласної бібліотеки для дітей. Член обласної письменницької організації з 1978 року І. Плоткіна активно виступала і як перекладач – з української, чеченської, інгушської, карачаївської мов.

Твори:

1. «Опять плывут куда-­то облака».
2. «Выводят мелодию мальвы».
3. «Смішний цапок».
4. «Ягідка».
5. «Так працюють їжачки».
6. «Люблю дождик».

15 червня 2018 р. виповнюється 440 років, як вийшла перша книга Острозької друкарні, умовно названа дослідниками “Буквар” або “Азбука” Івана Федорова (1578). Азбука (Читанка), Острог, 1578 p. – перша книжка з острозьких видань Івана Федорова. Через матеріальні нестатки друкар мусив переїхати до Острога на запрошення острозького князя Василя Костянтина Острозького, який мав на меті розгорнути широку видавничу діяльність. Острозька Читанка, так само як і львівський Буквар, належить до важливих відкрить останнього часу. Книжку виявлено в одному примірнику в Державній бібліотеці в м. Ґота (Німеччина).

Історія Міжнародного дня блогера почалася з того, що 5 квітня 2004 року студент Стенфордського університету, блогер на ім'я Ріо Акасака написав на своєму сайті про бажання заснувати Всесвітній день блогера. Хлопця здивувало відсутність міжнародного визнання блогінгу, в той час як у світі існувало понад 4,2 мільйонів блогів. Блогер – не професія, а спосіб життя. Не зважаючи на відносну молодість цього заняття, блогосфера сьогодні володіє величезним впливом на громадську думку, а ведення блогу зі способу самовираження перетворилося на потужний медійний канал. Спочатку День блогера було вирішено святкувати 9 червня, проте вже на наступний рік урочисту дату перенесли на 14 червня. Цей день став свого роду символом дружніх відносин між мережевими блогерами усього світу. А 14 червня 2007 року, в третю річницю Дня блогера, кожен користувач всесвітньої мережі, що має свій блог, опублікував у ньому коротке повідомлення про солідарність між усіма блогерами. До речі, поряд з Днем блогера у світі щорічно відзначається і так званий День блогу (оригінальна назва – Blog Day). Він проводиться 31 серпня.

13 червня у світі відзначається Міжнародний день поширення інформації про альбінізм, встановлений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 18 грудня 2014 року. Починаючи з 2015 року, його вирішено відзначати щорічно. Люди з альбінізмом стикаються з численними формами дискримінації по всьому світу. Альбінізм досі неправильно розуміють як у соціальному плані, так і в медичному. Нерідко зовнішній вигляд людей, які страждають альбінізмом, стає об'єктом глузувань і помилкових уявлень і міфів, сформованих під впливом забобонів. Все це сприяє маргіналізації та соціальної ізоляції даних осіб, і подає до різних форм дискримінації. В деяких співтовариствах помилкові уявлення і міфи, укорінені під сильним впливом забобонів, постійно піддають ризику безпеку і життя людей, які страждають альбінізм. Ці вікові уявлення і міфи закладені в культурних традиціях та звичаях у всьому світі. Тому в 2013 році Рада з прав людини ООН ухвалила резолюцію, яка закликає держави вживати дієві заходи для ліквідації будь-яких видів дискримінації людей, які страждають альбінізмом. А також ініціювати проведення заходів у сфері освіти та підвищення інформованості громадськості про це захворювання.

12 червня виповнюється 120 років, як у Херсоні було відкрито історико-археологічний музей, тепер – Херсонський обласний краєзнавчий музей – найбільше зібрання матеріалів, свідчень і предметів з історії та культури Херсонщини, одна з найвідоміших та безцінних музейних скарбниць Півдня України. Краєзнавчий музей в місті Херсоні починає свою історію з невеликої колекції старожитностей, яку почав збирати в 1890 році відомий український археолог і громадський діяч Віктор Гошкевич. У тому ж році колекція Гошкевича отримує офіційну назву «Археологічний музей при Херсонському губернському статистичному комітеті». Трохи пізніше - в 1898 році в місті починає працювати Ентомологічний кабінет губернського ентомолога, згодом видатного ботаніка і еколога, Йосипа Пачоського. На підставі цих двох центрів формування музейних колекцій в кінці XIX століття в Херсоні виникають два музеї: «Археологічний музей при Херсонській губернській вченій архівній комісії», зберігач Віктор Гошкевич, і «Природничо-історичний музей Херсонського губернського земства», директор Йосип Пачоський.
У фондах музею зберігається понад 170 тис. музейних предметів, серед яких одне з найкращих в Україні археологічних зібрань, в якому вік найстаріших знахідок - більше 17 тис. років; цікава колекція монет античних міст Північного Причорномор’я; великий комплекс зразків холодної і вогнепальної зброї ХVІ – ХХ ст.; колекція мисливських рушниць ХVІІІ – ХІХ ст., що приваблює витонченістю форм і високим мистецтвом майстрів-зброярів; чудові зібрання порцеляни, антикварних меблів. Унікальні книжкові видання, найцінніші зібрання екслібрисів та гравюр, рукописи, оригінальні живописні полотна, історичні та меморіальні речі визначних письменників, які увійшли до світової літературної еліти: О.С.Пушкіна, Л.М.Толстого, О.Є.Кручоних, Д.Д.Бурлюка, Б.А.Лавреньова, М.Г.Куліша. Унікальна колекція флори та фауни Херсонщини, створена наприкінці ХІХ ст. відомим вченим-біологом Й.К.Пачоським.

10 червня виповнюється 95 років від дня народження Л.А. Литвиненка – українського актора, життя якого пов’язане з Херсоном. Литвиненко Леонід Андрійович (10. 06. 1923, с. Аджамка, нині Кіровогр. р-ну Кіровогр. обл. – 17. 12. 2006, Херсон) – актор, Народний артист УРСР (1981). Учасник 2-ї світової вій­ни. Закінчив Чорноморське вище військово-морське училище (Севастополь, 1941). Працював у 1949–1950 рр. художнім керівником Олександрійського районного Будинку культури, у 1950–1952 – актором Олександрійського українського драматичного театру ім. П. Саксаганського, у 1953–1957 рр. – актором Тернопільського музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка, у 1957–1990 рр. – актором Херсонського музично-драматичного театру ім. М. Куліша. Леонід Андрійович – різноплановий актор із притаманними почуттям гумору, глибоко психологічною манерою гри, тонким відчуттям жанру. Створені ним образи визначалися переконливістю, узагальненням великого життєвого матеріалу, проникненням у суть ролі. Ролі: Супруненко («Повія» за Панасом Мирним), Мартин Боруля (однойм. п’єса І. Карпенка-Карого), Софрон, Ми­хайло, Голова («Маруся Богуславка», «Не судилось», «Майська ніч» М. Старицького), Івоніка («Земля» за О. Кобилянською), Максим («Дума про любов» за М. Стельмахом), Платон («Дикий ангел» О. Коломійця), Зброжек, Лука («Маклена Граса», «Комуна в степах» М. Куліша), Гроза, Платон Кречет («Сто­рінка щоденника», «Платон Кречет» О. Корнійчука), Миловидов («На людному місці» О. Островського), Ананій («Гірка доля» О. Писемського), Безсеменов («Міщани» М. Горького), Громов («Аристократи» М. Погодіна), Будулай («Циган» М. Провоторова за А. Калініним), Ушаков («Прапор адмірала» О. Штейна), Кошкін («Любов Ярова» К. Треньова), Сталін («Діти Арбату» за А. Рибаковим), Броуді («Замок Броуді» А. Кроніна).

9 червня 2018 р. виповнюється 130 років від дня народження О.А. Янати – українського ботаніка, еколога, агронома, життя якого пов’язане з Херсонщиною. Яната Олександр Алоїзович народився в м. Миколаєві у сім'ї садівника. По закінченні Київського політехнічного інституту працював агрономом у Криму і Харкові, 1917-го – секретар Українського Військового Комітету Південно-Західного фронту, з 1928 р. у Києві викладав в університеті й був секретарем Українського наукового товариства та одним із засновників «Українського ботанічного журналу». З 1928-го – професор сільськогосподарського інституту в Харкові, там організував і очолював Інститут прикладної ботаніки й рослинництва. 15 березня 1933 року постановою президії Української сільгоспакадемії О. А. Янату за «протягнення» буржуазних теорій у галузі «боротьби з бур'янами» звільнено з роботи в Інституті захисту рослин. Того ж року заарештований. Кілька років відбував покарання на Соловках, де в таборі працював агрономом-фітопатологом сільгоспу й намагався проводити наукові дослідження, шукаючи способів ефективної боротьби зі шкідниками рослин. Вивезений із Соловків 1937 року. У 1938 р. загинув на засланні на Колимі. Реабілітовано вченого 10 червня 1964 року. У 1918 році О. Яната очолив ботанічну підкомісію при Товаристві, а в 1921-1925 роках був головою ботанічної секції ІУНМ, котра працювала над укладанням Словника ботанічної номенклатури. Праці про рослинність Південної України й Криму, про ботанічну районізацію України, в галузі насінництва й ґрунтознавства, про українську ботанічну термінологію, автор словника ботанічної термінології (1928). Лише частина праць Янати з'явилася друком, зокрема його визначник «Флора України» вийшов щойно після його арешту й не під його прізвищем (як 1 том «Флори УРСР»). Загалом його перу належить близько 500 публікацій.

Міжнародний день безвинних дітей - жертв агресії відзначають 4 червня. Рішення про заснування такого сумного свята прийняла Генеральна Асамблея ООН, займаючись проблемами Палестини. Тоді 19 серпня 1982 року члени ООН закликали всіх висловити співчуття по відношенню до невинних дітей Лівану та Палестини, які стали жертвами ізраїльської агресії. На жаль, діти, що проживають в районах військових конфліктів, страждають через дорослих, які не здатні знайти раціонального компромісу для вирішення тієї чи іншої проблеми. Ці діти не мають сьогодення, тому появу цього свята можна назвати однією із спроб забезпечити цим дітям майбутнє. У локальних конфліктах, що виникають по всьому світу, гине безліч дітей. В деяких країнах діти змушені із зброєю відстоювати ідеї, які до кінця не зрозумілі їм самим. Діти стають випадковими жертвами вибухів старих снарядів, які становлять небезпеку під землею. Міжнародний день безневинних дітей — це своєрідний протест проти насильства і війни.

Щороку, 22 травня, світ відзначає Міжнародний день біорізноманіття, проголошений Генеральною Асамблеєю Організацій Об’єднаних Націй у 2000 році на честь прийняття 22 травня 1992 року Конвенції про біорізноманіття. 22 травня 2018 року в Херсонському національному технічному університеті відбувся Круглий стіл до Міжнародного дня біорізноманіття відповідно до листа Херсонської обласної державної адміністрації та департаменту освіти, науки та молоді від 18.05.2018 р. № 2-14-1690/0/18/32308 з нагоди відзначення 25-річчя набрання чинності Конвенцією про біорізноманіття. Організатори Круглого столу – кафедра хімії, екології та безпеки життєдіяльності. Співробітники бібліотеки ХНТУ підготовили до Міжнародного дня біорізноманіття тематичну виставку. Директор бібліотеки ХНТУ Іванова Світлана Валентинівна надала інформацію про заходи в університеті, що пов’язані з зазначеною тематикою.